6 червень о 10:50
Музей – із великою повагою та безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
В перше десятиліття ХХ століття на півдні Київської губернії активні розкопки курганів проводив місцевий поміщик, відомий археолог і державний діяч Олексій Бобринський.
Зокрема, 1908 року під його наглядом було розкопано курган за № 458 (в той час дослідженим пам’яткам давалася суцільна нумерація поза прив’язки до конкретної місцевості), що знаходився біля дороги із села Капітанівка до Златополя (нині це поблизу смт Капітанівка Кіровоградської області).
Курган було споруджено над гробницею видатного скіфського воїна, що жив у 340-310 роках до н.е. Його воїнське достоїнство підкреслював набір зброї – горити, сагайдак, меч, списи, дротики, а про знатне походження свідчила золота гривна. У дорогу до вічності його спорядили припасами – поряд знаходилися гераклейська амфора з бронзовою чашею, бронзовий казан та м’ясна їжа. А доправити воїна до потойбіччя мав його кінь.
Меч з Капітанівки відрізняється від відомих нам скіфських мечів тим, що він – односічний. Такі мечі розповсюдилися саме в останні десятиліття IV ст. до н.е. Їх відомо менше десятка, а дослідники вважають, що такий тип меча з’явився як певне наслідування грецьким мечам-махайрам.
Вузьке лезо меча знаходилося у дерев’яних піхвах, обтягнутих шкірою та прикрашених срібним наконечником. А руків’я було плаковане золотими пластинами, на яких витиснено зображення звірів – з довгими вухами та короткими хвостами, що стирчать догори. Мабуть, то зображення зайців. І хоч ці беззахисні тваринки аж ніяк не пасують до зброї, та скіфи вважали зайця символом військової удачі.
