Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
1799 року в Європі постала нова імперія – Французька. Революційний народ, який тільки нещодавно позбувся свого монарха, радісно прийняв нового суверена – Наполеона Бонапарта, який проголосив себе імператором. Нова влада потребувала затвердження і популяризації на всіх рівнях, що спричинило появу нового художнього стилю – ампір («імперія»).
Він засновувався на наслідуванні традиціям Римської імперії, переосмисленні запозичених давніх образів і композицій. Відзначають, що для ампіру було властивим прагнення до строгої величі та помпезності, холодної елегантності та звеличення абсолютної влади імператора, робився значний акцент на мілітарності. Новий стиль фактично відійшов у минуле із поваленням влади Наполеона у 1815 році і був властивий переважно для суспільств Франції та Російської імперії.
В інших країнах «стиль завойовників» не знайшов відгуку, хоча певний вплив на художні смаки того часу все ж таки відчувався, особливо в моді, прикрасах, декорі чи інтер’єрах.
Прикладом тому є ось цей срібний глечик із зібрання нашого музею. Його виготовлено невідомим майстром у Берліні напочатку XIX століття. В його формі, піднятому широкому носику, вигнутій ручці безперечно вгадуються характерні ознаки ампіру. Але водночас це не «холодна елегантність», а радше тепла, жива досконалість. Пропорції глечика більш приземисті, форми – округлі. Позолота гармонійно поєднується з чистими срібними поверхнями. Ніжка декорована стеблинами аканту, що спадають. Тулуб прикрашений серпантином звивистої стрічки, у видовжених закрутах якої – чорнений рослинний візерунок, розташований симетричними рядами. Чернь надає декору строгої ритмічності, що контрастує з довільним, природним оформленням носика і ручки. Під носиком – накладка у вигляді голови барана в обрамленні виноградного грона з листям і квітами. Вишукана ручка глечика завершується фігуркою міфічного крилатого коня, який злітає. Ці образи запозичені з античності, що було властиво ампіру, але в них – дух легкості, свободи, природного життя, що протирічить будь які мілітарності та імперській помпезності.
Виноград і баран – символи веселого Бахуса. Вірогідно, вони свідчать, що глечик використовували для подачі вина.
Крилатий кінь, імовірно, – Пегас (хоча грецька міфологія знає понад два десятки таких коней). Він був братом чудовиська Хрісаора, бо зродився з крові горгони Медузи, якій Песей відтяв голову. Вірогідно, Пегас став втіленням прекрасного начала, яке з народження було в Медузі, а Хрісаор – злого, до якого вона пристала не зі своєї волі.
Цей кінь привозив Зевсові блискавки і грім, на ньому богиня ранкової зорі Еос сповіщала світ про перемогу над темрявою і схід Сонця. Герой Белерофонт зумів осідлати непокірного небесного коня і з його допомогою перемогти страхітливу Химеру. А коли музи заспівали так гарно, що гора Гелікон від захоплення зросла аж до неба, Пегас за наказом олімпійських богів повернути гору на землю – він вдарив по ній копитами і втоптав її в землю. На місці удару забило джерело Гіппокрена. Розповідали, що той, хто вип’є з цього джерела, той запізнається з музами, які завжди надихають на творчість. Або, як казали в такому випадку поети, зможе «осідлати Пегаса».
