28 квітня о 10:49
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня 28 квітня 1865 року народився відомий український художник Микола Івасюк.
Він походив із сім’ї тесляра, що мешкала у м. Заставна на Буковині (тоді Австро-Угорська імперія). Закінчив Чернівецьку вищу реальну школу, де його вчителем і наставником став український художник Юстин Пігуляк. Потому Микола Івасюк вчився у Віденській та Мюнхенський академіях мистецтв.
Доля звела його з двома найвидатнішими художниками того часу – Іллєю Рєпіним та Юзефом Брандтом. Юнацькі мрії, навчання та вплив старших колег сприяли тому, що художник обрав жанр батального живопису, а головною темою стала Визвольна війна, що розпочалася 1648 року.
Ще з дитинства Микола мріяв написати картину, присвячену Богдану Хмельницькому. З часом з’явилася ідея сюжету, але на її втілення пішло довгих 20 років. Це велике полотно (4 х 6 м), що відтворює момент найбільшого тріумфу українського гетьмана – в’їзд до Києва у грудні 1648 року. Художник постійно щось уточнював, домальовував, підправляв. Прем’єра картини відбулася 1912 року у Чернівцях, де на той час мешкав художник із сім’єю. Її репродукції миттєво стали популярними в різних частинах України. А нині вона експонується у Національному художньому музеї України в Києві.
Микола Івасюк дуже вдало відтворив ключовий момент історії, який без перебільшення можна назвати народження України.
Богдан Хмельницький із головними загонами козацької армії вступає в Київ після трьох переможних битв (під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями) та облоги Замостя неподалік Любліна. Це був перший переможний рік, коли головні сили Речі Посполитої були розбиті й в України з’явилася можливість заявити про себе як про нову незалежну державу.
В’їзд до Києва, столиці древньої Русі, мав колосальне політичне значення. Хмельницького і козаків урочисто приймали містяни, а спудеї Київської академії співали на честь гетьмана урочисті канти, порівнюючи його з Мойсеєм.
На картині художник відтворив інший важливий момент тієї події – зустріч Хмельницького двома православними ієрархами – Сильвестром Косовим, митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі, та Паїсієм, патріархом Єрусалимським. Саме Паїсій за декілька днів вінчає Хмельницького на владу як «пресвітлого володаря і князя Русі». Це було дуже важливим кроком в умовах світосприйняття того часу, адже тим самим Богдан постав легітимним правителем, рівним монархам сусідніх держав. У подальшому це стало кроком до спадкоємності влади, коли по смерті старого гетьмана у 1657 році булаву старшина передала його синові Юрію. Також легітимною стала сама посада гетьмана як правителя держави. Але все це (та багато іншого) відбувалося пізніше.
А поки – тріумф полководця та війська, який стає тріумфом всієї України. Розвиваються прапори, та біла корогва з гербом Хмельницьких та пасмо кінського волосся на бунчуку, виблискує коштовна булава в руках гетьмана, у захваті завмерли містяни, митрополит підняв руку із благословенням.
.
