Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня 7 квітня християни східного обряду, що притримуються юліанського календаря, святкують Благовіщення. Це свято відзначається на честь важливої події, описаної в Новому Заповіті
(Євангеліє від Луки 1: 26-38), – явлення архангела Гавриїла з благою звісткою. Посланець Господа з’явився перед Дівою Марією, щоб повідомити їй про те, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Ісуса, Сина Божого, якому призначено стати Спасителем. Головна молитва до Богородиці – «Радуйся, Маріє» («Ave, Maria») – починається зі слів, з якими у цей день архангел звернувся до Марії.
Подія Благовіщення, утаємничена та високо духовна, надихала на творчість багатьох митців у різні часи. Зверталися до цього сюжету й українські майстри ХVI – початку ХХ століття.
На медальйоні початку ХVIII століття невідомий майстер-емальєр зобразив Марію, яка стоїть навколішках у молитовній позі. Поруч, на столику, лежить відкрита книга. Це книга Пророка Ісайї, розгорнута на словах: «Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить». Позаду – усміхнений архангел Гавриїл. У правій руці він тримає гілку райського дерева з розквітлою білою квіткою (символ чистоти і цноти), а лівою вказує на небеса, де у золотому сяйві застиг у парінні білий голуб – символ Святого Духа. Довкола медальйона – срібна золочена рамка, оздоблена десятьма кастами з коштовними вставками: у восьми з них – зелені смарагди (символи Богородиці, життя і надії), у двох – червоні рубіни (символи Христа і спасіння).
В Україні свято Благовіщення здавна було одним із найбільш вшанованих.
Вважалося, що на Благовіщення остаточно прокидається земля після зими (говорили: «земля розкривається»). Тому тільки після Благовіщення можна було починати польові та городні роботи. Прилітали лелеки, а з «розкритої» землі вилазили вужі, жаби та всілякі комахи. Господарі виводили на сонце всю худобу і навіть кота виганяли з хати на сонце (казали: «щоб чули весну і самі про себе дбали»).
На Благовіщення здавна існував звичай випускати на волю пташок (говорили: «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив»).
.
.