4 квітня о 09:16
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н.е. мандрував різними землями і країнами. Побував і у Північному Причорномор’ї. Із захватом «батько історії» описав Скіфію: повноводні ріки, зелені луки, безкрайні степи… І населення: скіфи – кочовики, царські, орачі, землероби. Останні мешкали на лівому березі Дніпра. Про різні сторони їхнього буття ми дізнались завдяки дослідженню курганів – земляних споруд над могилами. Науковці почали їх вивчати ще у 19 столітті. Насамперед, відзначили значні розміри курганів, особливо на Посуллі: деякі насипи сягали 20 м. Крім того, археологи зауважили, що кургани зберегли первісний вигляд.
Влітку 1898 р. поблизу с. Вовківці (нині Роменського району Сумської обл.) професор Іван Лінниченко розкопав курган (№ 4), який спорудили у V ст. до н.е. В одному із склепів (№4) поховали двох жінок з прикрасами і речами, які свідчать про особливий статус небіжчиць. У однієї з них в комплекті знімних прикрас була пара сережок у вигляді перекинутого конуса, до основи якого припаяна тоненька дротяна дужка із загнутим кінцем. Корпус сережки оздоблено дротяними спіральками і мініатюрними золотими кульками. Орнамент вміщено між двома концентричними обідками, зробленими зі скрученої по діагоналі вузенької смужки. Знизу на конусі напаяно 6 петель (з тоненької дротинки), які є пелюстками розетки. Вона охоплює нижню частину конуса. На самому його кінці прикріпили пірамідку з кульок зерні. Розетка – основний мотив в образному оформленні сережок. Всі візерунки (розетка, спіралі) належали до кола символів життєдайних божеств.
Сережки “перекинутий конус” з’явились у вбранні жінок у 5 ст. до н.е. – час активного проникнення еллінських витворів у середовище населення Лісостепових регіонів.
Такі прикраси носили як скроневі підвіски, прикріпивши їх до налобної стрічки.
Сережки разом із намистом із сердоліка, халцедона, онікса, склоподібної маси, а також браслетами – залізними наручними та бронзовими ножними – складали своєрідний ансамбль прикрас жінки, яка належала до аристократичної верхівки. Всі прикраси відбивають особливості вбрання скіф’янок, які мешкали на Посуллі.
Як було сказано вище, в могилі здійснили поховання двох жінок, мабуть, одночасно. Обох поклали в дорогих уборах, з предметами із сакральним змістом. Скіф’янка з сережками «перекинутий конус» мала дзеркало з ручкою із зображенням Афродіти – богині любові.
Привертають увагу прикраси кінського спорядження, а також конічний предмет з бронзовими дзвониками.
Можливо, жінки відігравали велику роль у житті чоловіка, поховання якого було в цьому ж кургані (поховання № 1). З античної літератури відомо, що у представників вищої аристократії могло бути кілька дружин. Отже, виникає припущення, що після поховання знатного скіфа, імовірно, через деякий час після його смерті, побудували склеп і для дружин. Вони допомогли скіфу здійснити перехід до потойбіччя, застосовуючи дзеркало як портал, а також конічний предмет з дзвониками.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
.
#ІванЛінниченко #Геродот #скіфи #Вовківці #СумськаОбласть #сережки #Кприкраси