Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
1969 року українські археологи розкопали великий скіфський курган Гайманова Могила неподалік села Балки Запорізької області. Роботи проводила експедиція Інституту археології під керівництвом Василя Бідзілі.
У Північній гробниці (№ 1), яку було пограбовано ще у давнину, вдалося знайти сховок із коштовним посудом: в долівці поховальної камери було викопано невелику яму, в якій знаходилося 9 різних посудин, засипаних ґрунтом, що був щільно затрамбований. Найвідомішою знахідкою зі сховку є срібна чаша із реалістичними зображеннями скіфів. Також тут було знайдено дві срібні посудини для пиття у формі рогу (ритони), срібні кілік, кубок і глечик, а також залишки трьох дерев’яних чаш, прикрашених золотими пластинами.
Срібний глечик – витягнутих пропорцій, висотою майже 15 см. Має кулястий орнаментований тулуб з високим гладеньким горлом і відігнутим назовні вінцем. До дна припаяно кільцевий піддон.
Він подібний до срібних кубків з круглим дном, розповсюджених в Скіфії у IV столітті до н.е., але має більш видовжені пропорції та піддон, що робить його доволі унікальним.
Середина тулуба глечика прикрашена горизонтальною смужкою гравірованого і карбованого візерунка у вигляді хвилі з виноградної лози з гронами і листочками. Від плечиків і дна посудини до цієї смужки направлені широкі вертикальні пелюстки-канелюри із заокругленими закінченнями.
Безумовно, глечик виготовили в майстерні одного з грецьких міст-колоній на північному узбережжі Чорного моря, можливо, в Пантікапеї, столиці Боспорського царства (нині це територія міста Керч). Витончений візерунок беззаперечно натякає на можливий вміст глечика – виноградне вино. Його поставки до Скіфії у IV столітті до н.е. були доволі масштабними. Це було і вино з південного чорноморського узбережжя – з околиць міста Гераклея, і більш вишукані та дорогі напої з грецьких островів Фасос, Хіос, Лесбос, Кос та інших центрів.
Скіфи вживали вино не змішуючи його з водою, як то робили греки. Хмільний напій швидко брав своє, що викликало презирливу посмішку еллінів, які в такому випадку казали: наскіфитися, тобто напитися доп’яну, – і вважали, що скіфами в цей час оволодіває буйний дух бога Діоніса або ж Бахуса. Тому доволі часто грецькі майстри відтворювали образи цього бога, його почету (служниць-менад) або атрибутів (як от виноградна лоза і грона) на предметах, що йшли на продаж чи обмін для скіфів – золотих аплікаціях для одягу, посуді тощо.
Скіфи навряд чи щось знали про Діоніса та пов’язані з ним свята та ритуали, але вино полюбляли, вживаючи, щоправда, його тільки в урочисті та пам’ятні дні. І тоді степ наповнювався галасливим гулом, а воїни збиралися довкола ватри і, відсьорбуючи променистий напій, згадували минулі бої…
.
