Це прадавнє свято, що зародилося в наших степах щонайменше 4 тисячі років тому. Скотарі та землероби, чиє ім’я нам невідоме, спостерігали за небом, Сонцем та зірками і добре знали, що за Наврузом (з іранської – Новий день) наступає пробудження землі. Вони пов’язували це з перемогою бога-воїна над змієм-драконом, що скував земні води, полонив богиню Землі-Води. Скресає вода в річках, пробуджується земля від зимового полону, урочисто співають птахи, сповіщаючи перемогу життя.
Вірогідно, Навруз святкували й скіфи – володарі степів у І тисячолітті до н.е. То було свято Весни, щедрих жертвоприношень небесним богам, віншування героїв, випробовування володаря священним золотом, родинних бенкетів та першого вигону худоби на пасовища, що тільки-но прокидалися.
Жінки вбирали урочисте вбрання, прикрашене вишивками та аплікаціями. Найбільше вирізнялася дружина володаря – її плаття, головний убір та чобітки сяяли золотом, що містично поєднувало жінку з сонячними богами.
Частиною прикрас такого вбрання були золоті пластинки-аплікації, знайдені експедицією Інституту археології АН України під керівництвом Василя Бідзілі у пограбованій жіночий гробниці № 4 в кургані Гайманова Могила поблизу с. Балки Запорізької області у 1969 році.
Серед знахідок найбільше було пластинок із зображенням різних рослинних мотивів – сонячних хрестоподібних квітів, квіток арацеї та лілеї. Можливо, вони прикрашали головний убір, символізуючи торжество весни і життя.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc