Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Один з найбільших скіфських курганів – Чортомлик спорудили у IV ст. до н.е. Справжня степова піраміда знаходилась в степу Наддніпрянщини.
А дослідили курган ще у 19 ст. Недосконала методика розкопок того часу призводила до того, що навколо кургану залишалися цілі гори землі – відвали. Яке ж було здивування археологів, коли неподалік від царського кургану, під відвалами побачили невеличкий курган, зведений задовго до Чортомлика. Дослідження цього Малого Чортомлика – так його назвали археологи з Орджонікідзевської експедиції під керівництвом Бориса Мозолевського, яка працювала в 1979 р., відкрили цікаві особливості обряду поховання, а також – артефакти.
Під невеличким курганом було поховання жінки. Її могилу двічі пограбували – вперше ще за давнини, а вдруге – вже за новітніх часів, але дослідники зафіксували численні золоті аплікації, знімні прикраси: сережки-човники, намисто, персні. Два з них: золотий і електровий –на правій руці небіжчиці, а ще один – золотий – трохи далі.
Перстень із електра (природного сплава золота і срібла) виконали в техніці лиття. Його вирізняє суцільна шинка із круглого у перетині дроту і вузький листоподібний щиток, прикрашений плакуванням золотою пластиною. На невеличкому полі щитка зображення якоїсь тварини – стоїть обернена ліворуч. На мініатюрній фігурці важко “прочитати” видові ознаки. Хоча, якщо збільшити зображення, то абрис голови, вух, а також довгий хвіст – все це схиляє до припущення, що на щитку показано лиса.
Його образ пов’язаний з культом бога рослинності, вина і виноробства Діоніса. Його культ був поширений і в Елладі, і в Середземномор’ї, і на Боспорі. Про Діоніса дізнаємося з міфів, а також літературних творів античного часу. Батько Діоніса сам Зевс, а мати дочка фіванського царя Семела. Її зненавиділа Гера – дружина Зевса, а тому підмовила Семелу, щоб вона попросила Громовержця явитись зі своїми атрибутами – блискавками. Вони спалили Семелу, але недоношеного Діоніса Зевс врятував, зашивши собі у стегно. Коли народився малюк, його ховали і серед німф, і в жіночому вбранні, він приймав подобу якоїсь тварини тощо. Вбрання Діоніса прикрашали лисячі шкурки.
Можливо, на згадку про Тевменську лисицю. Вона з’явилася в Беотії за велінням Діоніса як покарання Фівам. У цьому місті жителі не визнавали його богом і не вшановували обрядами, процесіями. За це жителі Фів кожен місяць віддавали одного юнака чудовиську. Гнів Діоніса минув, але як приборкати звіра? Це зумів зробити мисливець Кефал, який мав незвичайного собаку Лелапа. З ним ніхто не міг зрівнятися у швидкості. Наздогнавши лисицю, пес зчепився з нею у бою. Аж раптом звірі перетворилися на камені.
Чи знали міфи про Діоніса мешканці Північного Причорномор’я – греки і скіфи – невідомо. Але деякі сторони його культу, можливо, збігались з із загальними уявленнями про вшанування богів плодючості: у вигляді містерій чи календарних свят.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc