З ім’ям військового і державного діяча України Івана Ломиковського (1645–1714) пов’язані коштовні шати (оправа) Євангелія, виготовлені у період 1692–1707 років. На окладі відсутнє клеймо майстра, та дослідники вважають, що це витвір чернігівського майстра. Євангеліє, імовірно, було вкладом (подарунком) Івана Ломиковського до Свято-Миколаївської церкви у містечку Стародуб, де священником на той час був Роман Ракушка-Романовський (як припускають, автор «Літопису Самовидця»).
Майже вся поверхня нижньої дошки окладу заповнена сюжетними сценами. У середнику -зображення Святителя Миколая. Його оточує композиція «Древо Ієссеєве» (родинне дерево Ісуса), яка складається з 12-ти персонажів. Над середником – медальйон з образом Богородиці та малюка Ісуса, нижче – зображення Преподобного Іоанна Ліствичника (вірогідно, святого покровителя Івана Ломиковського). По периметру дошки розміщено 8 сцен із життя Святителя Миколая.
На корінці окладу унизу – герб роду Ломиковських: на фігурному щиті зображено два поєднаних якоря (символ надії та спасіння). Їх оточують літери Ї Л А В Є Ц П В З Є, що означають «Іван Ломиковський Асавул Війська Єго Царського Пресвітлого Величества Запорозького Єнеральний».
Іван Ломиковський походив з Волині. Освіту здобув, вірогідно, у Київському колегіумі. Службу в козацькому війську розпочав у гетьмана Михайла Ханенка. В середині 1670-х років переселився до Лівобережної України, служив гетьманським дворянином у Івана Самойловича. У 1679 році в Чернігові побрався з Марією Мокрієвич, мав чотирьох синів та доньку. У 1688 році, вже за гетьмана Івана Мазепи, став членом Генерального військового суду. Надалі обіймав посади генерального хорунжого, наказного гетьмана, генерального осавула, генерального обозного. Мав певний вплив на прийняття Мазепою доленосних рішень щодо незалежності України. Після Полтавської битви 1709 року разом із гетьманом емігрував до Молдови. Входив до гетьманського уряду Пилипа Орлика як генеральний обозний, а відтак міг бути причетний до складання першої Конституції України. Спочив на чужині (імовірно, в Яссах) близько 1714 року.
Як і всі козаки, Іван Ломиковський прожив своє життя з вірою у Бога та Україною у серці. Ми – нащадки козаків, і нам знову доводиться боронити рідну землю і бити її ворогів, як це не раз робили наші уславлені пращури!
Тож і надалі тримаємо стрій! Здобуваємо перемогу разом!
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 
