4 березня о 10:20
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Весна. Літо. Осінь. Зима.
Чотири пори року, згадуючи які в пам’яті одразу спливають звуки чарівної музики…
#ЦьогоДня, 4 березня 1678 року у Венеції народився відомий італійський композитор і музикант Антоніо Вівальді.
У 25 років він став священником (на все життя за ним закріпилося прізвисько Рудий Священник, бо мав пишне руде волосся) і водночас розпочав кар’єру музиканта і композитора. Спочатку то були п’єси для учнів з сирітського притулку для дівчат «Шпиталі милосердя», а з 1711 року Вівальді виходить на більш широку аудиторію, бо тоді були надруковані 12 концертів «Гармонійне натхнення». Переламною у кар’єрі стала триактова опера «Оттон на віллі» (1713), і надалі композитор зарекомендував себе насамперед як автор опер (загалом їх було написано понад 50). Це були революційні твори, які ламали звичні традиції жанру, а тому викликали спротив виконавців, але приязно сприймалися слухачами.
1719 року Вівальді залишив рідну Венецію і надалі жив у різних містах, де служив при дворах вельможних осіб – в Мантуї, Римі, Відні. У 1720-30-ті роки він багато подорожував з концертами містами Європи. А назавжди залишився в австрійській столиці…
Антоніо Вівальді був визнаний за життя. Його музикою захоплювалися, його опери не сходили з театральних сцен. Але після смерті у 1741 році його творчість була майже забута, бо на часі були нові автори, нові музичні твори, нові музичні стилі.
Нове відкриття Вівальді відбулося у 1960-х роках. Барокова музика зазвучала у новому часі з усією потужною мелодичністю. Бо в тому і був геній Вівальді, який за життя ламав стереотипи, виходив за рамки академізму та писав насправді живу музику.
Найвідомішим твором композитора є, безперечно, цикл із чотирьох концертів для скрипки «Чотири пори року» (італ. Le quattro stagioni), написаний 300 років тому. 1725 року концерти були опубліковані у супроводі віршів. І це було незвичним явищем, і фахівці й досі губляться у здогадках, що було початковим: музика озвучувала вірші, а чи вірші пояснювали музику (пізніше це буде названо програмною або описовою музикою).
Вже назва концертів налаштовує на сприйняття звуків природи, що передаються струнними інструментами, насамперед, скрипками – чуємо подих вітрів, шаленство шторму та грози, пташиний спів і навіть гавкіт собаки. Музика передає різні дії людей – сон, полювання, танок, катання на ковзанах (включаючи спотикання і падіння).
«Чотири пори року» виконували безліч разів по всьому світу. Музику перекладали зі струнних на інші інструменти – орган, акордеон, флейту та, навіть, барабани. Її подавали як балет та співочі композиції.
Спробуємо і ми перекласти музику Вівальді на гармонію ювелірних виробів. Пропонується для цього срібний сервіз для кларету (червоного сухого вина), виготовлений у Відні майже через 100 років після смерті композитора. Предмети сервізу мають дуже фантазійний декор у межах популярних для середини ХІХ століття історизму та еклектики. За вигадливими лініями відчувається природний ритм, казкові образи, що ховаються в лісах та горах.
Чотири пори року (як їх у віршах описав Вівальді) – чотири предмети сервізу.
Весна. Менший глечик.
На порозі весна й щебетання / Привітальних щасливих мелодій, / І струмки, що з шовковим дзюрчанням / Під зефір підігра́ють природі. / Та зчорніє враз небо, мов злодій, / Блискавиці, громи́ сповіщання / Розпочнуть, і змовчить пташка рання; / Але втне ще ясніш при нагоді.
І ось у квітчастому полі / Серед шелесту трав насолоди / З вірним псом спить отарник поволі.
А під міх пасторальний зі згоди / Пастухи й німфи танцюють на волі, / Де весни кришталевої зводи.
Літо. Чаша для меду (?).
Палючим сонцем зморює сезон / Людину й стадо, а сосну – вогнями; / Розвіявся, змарнів зозулі тон, / Їй скоро щиглик підігра піснями. / Спіраль зефіру ніжна, та в полон / Її борей загарбує без тями; / І плаче пастушок – бо не крізь сон / Наляканий він фатумом й штормами; / Краде спочинок з шиї до колін / Боя́знь громі́в і блискавок печерна, / І полчищ мух, що бісяться від змін!
І б’є, і світиться небесний дзвін.
Осінь. Більший глечик.
Селяни співом і святковим шалом / Частують вдалий урожай добром, / Й, лікером Вакха сповнені, немало / Завершать насолоду ніжним сном. Усе, щоб всі забулися тим шалом, / Повітря загартоване добром, / Й пора запрошень роздає чимало / До насолоди тим, хто звитий сном.
Зима. Таця.
Промерзло тремтіти пори снігової / При лютому віянні вітру страшного, / Нести́ся, щокроку збиваючи ноги, / І бити зубами від стужі значної; / Приємним вогнем зігріватись в поко́ї / У затишку, дощ поки ставить облогу. / По льоду іти – розбирати дорогу / Уважно й повільно, бо стра́шать забої; / Ковзнутися й важко на землю упасти, / Ізнов йти на лід, біготня знов нещасна. / Така-от зима, все ж по-свому прекрасна.
І знову – весна!
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
.