14 лютий о 08:52
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Ім’я Амура оповито легендами. Одна з них розповідає про кохання Амура і Психеї. Ця легенда зародилася в Греції, а у Римі набула широкого поширення завдяки письменнику Апулею. Всі герої цієї легенди, богині і боги, названі римськими іменами, крім земної царівни Психеї, вона зберегла грецьке ім’я, що означає «душа, дихання».
…В одній країні жили цар і цариця, у яких були три красуні-доньки. Наймолодша, Психея, вважалася гарнішою за своїх сестер, і навіть подейкували, що вона своєю красою перевершувала Венеру! Ця звістка дійшла до богині та дуже розлютила її. Щоб перевірити чутки, Венера надіслала свого сина Амура, який знався на жіночій красі, до того царства, де жила Психея, та дала таку настанову: «Зроби так, щоб вона закохалася в найнедостойнішого чоловіка, щоб все життя була з ним нещасна». І застережливо додала: «Тільки ж гляди, не закохайся в неї!». Та Амур, прибувши до царського палацу, тільки-но побачив Психею, зрозумів, що віднині його серце належать тільки їй.
Йшов час, і старші сестри щасливо вийшли заміж, а для Психеї нареченого все не могли знайти, бо цьому перешкоджав Амур. Тоді її зажурені батьки вирушили до оракула, щоб дізнатися про долю доньки. Оракул сказав: «Психею чекає незвичайна доля. Її треба відвести на вершину гори і залишити там. Там вона й зустріне свого нареченого».
Ще більше засмутилися батьки та зробили так, як звелів оракул. Одягнена у вінчальне вбрання розгублена Психея опинилася на вершині гори. Зненацька налетів вітер, підхопив її і приніс до чудового білого палацу. А вночі до неї прилетів Амур. Вона його навіть не розгледіла у сутінках. Вранці, ще до сходу сонця, Амур відлетів…
Так тривало досить довго. Психея звикла до палацу. Вдень вона розважалася і з нетерпінням чекала на свого таємничого чоловік, що з’являвся тільки вночі.
Якось Психея сказала Амуру, що сумує за своїми сестрами. Амур погодився на їх зустріч, але за умови, що вона нічого не розповідатиме їм про свого чоловіка. Наступного дня перед палацом з’явилися дві старші сестри Психеї. Вони були дуже здивовані тим, що побачили, і заздрість переповнила їхні серця. Сестри почали розпитувати про чоловіка і «порадили» Психеї запалити вночі лампу та подивитися на нього, бо ж раптом він – чудовисько!
Коли настала ніч, Амур як завжди спустився до Психеї… Коли він заснув, Психея, збуджена цікавістю, запалила лампу і вперше побачила свого чоловіка. Він був прекрасний! Раптом краплинка розпеченого масла з лампи впала на плече Амура. Він прокинувся, схопився за обпечене плече і з розпачем сказав: «Дуже шкода, що ти не послухалася мене, бо тепер нам доведеться розлучитися». Амур зник. Марно чекала свого коханого Психея. Тоді вона залишила палац і відправилася на його пошуки.
Минув якийсь час, і Психея потрапила до обійстя Венери. Дівчина попросила богиню допомогти їй знайти коханого. Богиня ж вирішила випробувати Психею складними завданнями: розібрати величезну купу змішаного зерна, дістати золоте руно зі скажених овець, добути води зі Стіксу (річки, що розділяє світи живих і мертвих). Психея впоралася, бо їй допомагали комахи та птахи.
Але останнє завдання – принести скриньку богині підземного царства Прозерпіни – було надскладним, адже жодна жива істота не може потрапити у те царство. Та зглянулися камені над Психеєю і пропустили її до царства тіней. Там Прозерпіна дала їй скриньку і наказала не заглядати в неї. Але на зворотному шляху Психея не витримала й відкрила скриньку. Звідти вилетів сон і приспав її. Психея впала на землю і міцно заснула. Вона спала б вічним сном, якби не Амур, який відправився шукати свою кохану, бо більше не міг жити без неї. Амур знайшов сплячу кохану на лузі, поцілував її, і чари розвіялися – Психея прокинулася. Радості закоханим не було кінця! А потім сам Юпітер наказав дати випити Психеї божественного напою. Вона не стала богинею, але стала безсмертною, як боги, і незабаром народила Амуру сина, якого назвали Насолода (Voluptas).
Відвідувачі нашого музею мали змогу побачити двох закоханих – Амура та Психею – на чудових парних браслетах, знайдених у похованні сарматської цариці у Ногайчинському кургані у степовому Криму.
Зворушливо ніжне зображення закоханих на браслетах наслідує скульптуру невідомого грецького майстра IV століття до н.е. Кілька римських копій цієї скульптури дійшли до нашого часу й ними можна помилуватися у Капітолійських музеях у Римі або ж у флорентійській Галереї Уффіці.
.
.
