Це було поховання половецького воїна, весь супровідний інвентар якого свідчив про знатність та багатство померлого. Чоловік приблизно 50-річного віку був похований у дерев’яній труні, що замикалась на чотири замки. Воїна супроводжувала багата зброя та захисний обладунок, розкішний одяг, коштовні прикраси, посуд. Під час поховального обряду на перекриття могильної ями було покладено забитих коней. Троє з п’яти коней були загнуздані та осідлані, на кістяках та поруч із ними виявлено залишки сідел, вуздечки, срібних бляшок, якими вузда була оздоблена. Під шиєю одного з цих коней і містився паралелепіпед із гірського кришталю з добре відполірованою поверхнею та двома наскрізними отворами, що перехрещувалися в центрі каменю. Найвірогідніше, цей огранений кришталь було прикріплено на наузному ремені, де, зазвичай, підвішували речі особливого значення, часто талісмани, що мали захищати коня та вершника.
Довгий час вважалося, що це був розподільник ремінців вузди, але у подальшому дослідники зробили несподіваний висновок: кришталева брилка мала зовсім інше первинне призначення – вона була середохрестям вівтарного хреста. Такі хрести зберігаються в різних музеях світу – Королівському Музеї мистецтва та історії у Брюсселі, Музеї мистецтв в Клівленді, скарбниці Сан-Марко у Венеції, у Баварському національному музеї у Мюнхені та інших.
Хрести, що складалися із кількох кришталевих деталей (інколи – металевих та кришталевих), нанизаних на металеву основу, з’явилися у літургійній практиці Європи, очевидно, наприкінці 12 століття. Найбільшого поширення набули вони у 13–14 століттях.
Кришталь здавна був наділений складним богословським та символічним значенням, що зумовило його використання у сакральному мистецтві. Його природа загадкова, адже поєднує протилежні якості – властиві рідині і твердій речовині. Вважалося, що кришталь утворений із води, що перетворилася на кригу, яка, в свою чергу, скам’яніла. Таке поєднання немов би свідчить про можливість співіснування смертного та вічного. Кришталь сприймався як метафора різних богословських понять: ангельської природи, Втілення Христа, таїнства хрещення і чудесного навернення душ, вражених гріхом. Богословський інтерес до гірського кришталю був викликаний згадуванням про нього у Біблії. Зокрема, у Книзі Єзекіїля описані херувими, над головами яких сяє кришталеве склепіння, на якому зведений Престол Божий. За інтерпретацією Григорія Великого, це склепіння може представляти ангельську природу. Коли ангели були створені, вони отримали свободу вирішувати, чи хочуть вони бути з Богом, або, розгордившись, покинути його і впасти. Тих, хто залишився, Бог зробив нетлінними, так само, як воду, що перетворилась на кришталь. Також Григорій Великий вважав, що кришталеве склепіння можна розуміти як метафору Христа. Гірський кришталь твердий, але походить з рідини; так само тіло Христове мало якості людського мінливого тіла до самої смерті, але перетворилося в нетлінне через Воскресіння.
Таким чином, хрест, виготовлений із кришталю, був немов би відображенням сутності Христа. Інші середньовічні автори, посилаючись на Одкровення Іоанна Богослова, де гірський кришталь згадується тричі, пов’язували цей камінь зі Святим Духом і Таїнством Хрещення, а також із райською рікою життя, яку ангел показав Іоанну: «І показав мені річку води життя, світлу, мов кришталь, що виходила від престолу Бога й Агнця». Середньовічні автори розуміли кришталево чисту річку як образ Святого Духа, який виходить подібним чином від Бога Отця та від Христа і являє таїнство Трійці. Ця ж річка, і, відповідно, кришталь, уособлювали цілющу воду Святого Письма і сходження Святого Духа на людську душу – хрещення, яке очищає і робить душі людей блискучими, чистими та міцними, мов кришталь.
Яким же чином кришталь, що був частиною вівтарного хреста, потрапив в східноєвропейські степи, до половецького воїна?
Існує дві різні думки щодо датування пам’ятки (до монгольського завоювання та після нього), а також два підходи щодо ідентифікації небіжчика, який, на думку одних дослідників, був половецьким ханом Юрієм Кончаковичем, на думку інших, ханом Тігаком. В залежності від того, ким був небіжчик, по-різному подаються події, відновлюється історія походів, в яких він брав участь.
