#ЦьогоДня   Вітаємо з Днем Конституції України! 🇺🇦

5 квітня 1710 року між гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною і козаками Війська Запорізького було укладено Договір, який вважаємо першою українською Конституцією. До того в Україні жили за різними законами (згадаймо, зокрема, Руську правду княжої доби або Литовські статути часів Речі Посполитої), але в ті буремні часи найпершими законами для людей були закони Божі.

Релігійна приналежність була культурно та етнічно визначальною. Не випадково «Конституція» Пилипа Орлика починається зі слів: «Оскільки поміж трьома богословськими чеснотами чільне місце належить вірі, – у цьому першому пункті годиться повести мову про святу православну віру східного обряду».

17 століття пройшло під знаком боротьби за українську православну Церкву. Спочатку, за збереження автентичності та проти унії з римо-католицькою церквою, а потім (особливо в останні десятиліття) – проти поглинання української церкви московською.

Отже, доречно згадати сьогодні Інокентія Ґізеля (1600 –1683) – вченого-богослова, філософа, історика, священнослужителя Київської митрополії, невтомного борця за українську православну Церкву.

Інокентій Ґізель, німець за походженням, народився в Пруссії. Навчався у Львівській єзуїтській колегії, потому – у нещодавно заснованій Києво-Могилянській колегії, яку закінчив 1642 року. Був одним з найосвіченіших людей в Україні 17 століття.

За дорученням київського митрополита Петра Могили Ґізель керував Києво-Печерською друкарнею. Вже у 1645 –1650 роках він – професор і ректор Києво-Могилянської колегії. У цей період Ґізель брав активну участь у публічних диспутах з опонентами-католиками і написанні полемічних творів, спрямованих проти унії.

1656 року Інокентія Ґізеля обрали архімандритом (очільником) Києво-Печерської лаври. Ця посада дозволила йому боротися за незалежність Української православної церкви. Архімандрит Ґізель вважав підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату неканонічним і гріховним діянням. У 1667 р. він разом з іншим київським духівництвом відмовився на бенкеті підняти чарку за здоров’я київського воєводи Петра Шереметьєва і гетьмана Івана Брюховецького, назвавши останнього лиходієм.

Інокентій Ґізель, вірогідно, він був автором «Синопсиса» (з грецької «Огляд») – першого нарису історії України. Його перу належить праця «Про народ Роксоланський і його наріччя», в якій характеризував українців як носіїв високої й оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.

Предметів, пов’язаних з ім’ям печерського архімандрита, практично не збереглося.

Одним з них є семикінцевий хрест-мощовик із зібрання нашого музею. Вигравіруваний на ньому напис засвідчує, що його зробив у 1671 році майстер Федір Золотар за кошти Тихона Огієнка та його дружини Євфимії і «за благословення архімандрита Інокентія Ґізеля».

Чільний бік хреста прикрашає накладне «Розп’яття», обабіч якого – накладні погрудні образи Богоматері та Іоанна Богослова. Внизу на руків’ї вигравіровано фігуру кіпрського святого Спиридона, який став відомим завдяки дарові чудотворення й прозорливості. Доповнюють образи вставки сердоліку, аметисту та скла.

Ідеї та прагнення Інокентія Ґізеля про незалежну українську православну Церкву, про волю українського народу, знайшли відображення в «Конституції» Пилипа Орлика. За них боролися покоління українських патріотів. За них бореться і сучасна Україна.

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦

.

#Конституція #КонституціяУкраїни #ПилипОрлик #ІнокентійГізель #КиєвоПечерськаЛавра #хрестмощовик #ПетроМогила

Хрест. Чільний бік.

Робота київського майстра Федора Золотаря. 1671 рік.

Зібрання Скарбниці Національного музею історії України

Хрест. Зворотний бік.

Робота київського майстра Федора Золотаря. 1671 рік.

На зворотному боці хреста вигравіровано написи з назвами реліквій, вкладених до дерев’яного кіотця, який розміщений усередині хреста. Їхня кількість і різноманіття вражає: тут зазначені реліквії Христа і Богородиці, часточки мощей великомучеників, святителів, грецьких отців; реліквії візантійського і місцевого походження (зокрема, часточки мощей князя Володимира, святої Варвари, цілителя Пантелеймона). Дослідники висловлювали думку, що Інокентій Ґізель, за кошти вкладників, замовив цей хрест з метою впорядкувати реліквії, що знаходилися в ризниці Успенського собору. Судячи з напису на бічній поверхні хреста (з рекомендаціями просушувати хрест у разі, якщо в нього потрапить вода), його планували використовувати для освячення води.

Архімандрит Інокентій (Ґізель).

Копія з портрету XVII століття (перша половина XVIII ст.). Національний художній музей України

Фото за:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Інокентій_Ґізель