Так трактують назву цих племен з давньоіранської мови. Адже сармати, так само, як і скіфи належали до іраномовних племен. Про них, як і про скіфів, у давньому світі складали легенди. Войовничі, звитяжні, і жінки їхні були такими ж – сарматські амазонки воювали не гірше, ніж чоловіки.
Археологічне вивчення сарматських пам’яток показало, що впродовж ІІ століття до н.е. сармати, рухаючись зі сходу, зайняли степи Північного Причорномор’я.
Як вже не раз ми зазначали у наших дописах, наприкінці 1960-х років Інститут археології провадив дослідження різних об’єктів на тих ділянках, де були заплановані меліоративні споруди, кар’єри тощо. В 1974 р. відбувалось будівництво Північно-Кримського каналу, і поблизу села Червоне археологічна експедиція під керівництвом Аскольда Щепинського провадила розкопки низки курганів доби бронзи. В одному з них, що отримав назву Ногайчинський курган, могилу облаштували сармати (археологи називають такі поховання впускними).
Отже в дерев’яному саркофазі, який нагадував скриню, поховали жінку років 34-44 у пишному вбранні, з дорогоцінними прикрасами: браслетами, намистом, амулетами. Крім того, біля небіжчиці стояла скринька, в яку поклали флакончики для ароматних речовин, фібулу з гірського кришталю тощо. Предмети були зроблені у І столітті до н.е – І столітті н.е. Всі знахідки, а ми ще будемо повертатись до них, свідчать про те, що жінка належала до високого аристократичного роду.
Розповідають, що, коли археологи досліджували поховання, то побачили дивину: земля, яка тонким шаром вкрила небіжчицю, біля голови почала рухатись. Це продовжувалась кілька секунд, але можна уявити стан людей поряд з могилою. Пояснення знайшлося одразу: шию небіжчиці прикрашала гривна у формі спіралі. Прикраса була стиснута ґрунтом, а коли його стало менше, спіраль розпрямилась. І всі побачили гривну із золотого кованого дроту скрученого у три оберти.
На кінцях прикраси – насадки із зображенням трьох різних міфічних істот, розвернутих у протилежні боки. Особливо виразні крайні фігури – грифонів. Кожен з них – з піднесеною головою і розпростертими крилами. Коли дивишся на грифонів, то виникає враження, що вони загороджують власницю гривни від злих сил. Тіла тварин прикрашено скляними вставками синього кольору. Золотаво-бірюзовий стиль був властивий саме в середовищі сарматських племен.
Гривна привертає увагу невеликими розмірами. Спіральна прикраса – декоративний елемент парадного вбрання, але сарматка одержала її вже після смерті: вважається, що дротяну гривну як знак високого статусу накрутили на шиї небіжчиці.
Міфічні персонажі захищали і давали наснагу при переході до іншого світу.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc