25 листопад о 12:43
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Цей срібний свічник (один з пари) був виготовлений у 1721 році київським майстром Іваном Равичем на кошти ієромонаха Василія, намісника Свято-Михайлівського Видубецького монастиря.
Його основа та середня частина прикрашена карбованими зображеннями херувимів та в’язанок соковитих плодів і ягід. Все сповнене урочистості, піднесення, бо є доповненням до головного – мерехтливого вогника свічки, який мільйонами променів пронизує темряву, заганяючи її в глухі кутки.
Філософ Тертуліан, що жив у стародавньому Карфагені у ІІ-ІІІ століттях, писав, що Христос – то нестворене Світло. Те світло, що не тільки освітлює наші оселі, але й живить наші душі, зміцнює дух, дає надію.
Ось тому особливе значення мало стародавнє пророцтво Ісайї, який за століття до народження Христа проголосив Його прихід:
«Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого».
У середньовічній суспільній уяві, сформованій на основі Святого Писання та вчення Церкви, древній Єрусалим сприймався як сакральний центр світу (ще й досі наші карти світу облаштовані так, що Єрусалим знаходиться майже в їх центрі).
Та оскільки Єрусалим і вся Свята Земля на той час були під владою мусульман, виникали уявлення, що цей сакральний центр перенесено кудись в інше місце. Багато говорили про Небесний Єрусалим, як образ раю, ідеального міста. Уявлення про нього втілювалися у величних готичних соборах.
В Руській державі на той час сформулювалася концепція, що Другим Єрусалимом став Київ. Тому за часів князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Київ розбудовувався як реальний Град Божий на землі. Тут споруджувався собор Святої Софії, яка є втіленням Божественної Мудрості, зводилися оборонні споруди із Золотими Воротами. Передбачалося, що в кінці часів Ісус Христос в’їде до Києва через Золоті Ворота, так, як Він в’їхав до Єрусалиму… Печерський ченець Яків Мніх у «Пам’яті та похвалі князеві Володимиру» ще в ХІ столітті написав: «Оле! чудо! Яко Другий Єрусалим на землі з’явився Київ».
Пройшли століття. Життя у Києві після монгольської навали на деякий час затихло. Та давні ідеї відродилися на початку ХVII століття, у часи «києворуського ренесансу», пов’язаного з відновленням православ’я. У 1620 році до Києва прибув Єрусалимський патріарх Теофан та відновив ієрархію православної церкви, яка фактично перестала існувати після підписання унії з Римом у 1596 році та переходу священнослужителів до греко-католицької церкви. Суттєву підтримку новій ієрархії надав гетьман Петро Сагайдачний та українське козацтво.
І вже перший (після відновлення) митрополит Київський, Галицький і всієї Руси Йов Борецький у своєму посланні від 15 грудня 1621 року закликав всіх вірних знову звертатися «…до богоспасаємого града Києва, другого Єрусалиму».
…Давні уявлення вже далекі від сьогоднішнього життя. Та ми знаємо, яка б темрява не огорнула нас, ворогам не згасити наше світло, світло нашої віри у перемогу, у наше щасливе майбутнє!
І нині по-новому можуть зазвучати слова старого пророцтва: «Уставай, світися, Києве, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого».
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
.
