Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Далекого 395 року велична Римська імперія, що охоплювала своїми володіннями всю південну і Західну Європу, Близький Схід і Північну Африку, розкололася на дві частини – Західну і Східну. Сам Рим, а з ним і вся Західна імперія, невдовзі стали здобиччю нашестя різних народів, яких римляни називали варварами.
А Східна Римська імперія, навпроти, зміцнила свої позиції, прийнявши християнство як державну релігію, і проіснувала ще понад тисячу років. Столицею нової держави стало місто Константинополь, назване на честь імператора Константина І Великого, який прийняв християнство та у 330 році переніс столицю імперії до нового міста. Розвинулося воно з колишньої грецької колонії Візантія.
Саме тому історики запропонували умовно називати імперію Візантійською, хоча самі «візантійці» завжди продовжували називали її Римською, а себе – ромеями (Ῥωμαί, римлянами). Кілька століть латина була державною мовою, аж поки не перемогла у спілкуванні грецька.
Візантійці-ромеї довгий час володіли південним узбережжям Криму. І саме звідти розповсюджувалося християнство на Східну Європу.
Одними з перших, хто прийняв нову віру, були готи, або ж ост-готи – частина германськомовного народу, який у ІІІ-ІV століттях заснував державу у Середньому Подніпров’ї і Побужжі. Після розгрому її гунами наприкінці ІV століття, остготи частково переселилися до Західної Європи, а частково – до Криму, де зберігали свою автентичність до XVI століття.
З колом візантійських та, водночас, готських старожитностей пов’язують цей хрест, що датується VII століттям, із зібрання нашого музею. Місце його знайдення, на жаль, невідоме.
Це золотий чотирикінцевий хрест, з розширеними та роздвоєними кінцями, розмірами 74 х 55 мм. Три верхні рамена одного розміру, нижній – більш довгий. Вирізаний з тонкої штампованої пластини. Краї усіх кінців хреста оформлені напаяною декоративною круглою в перетині рубчастою, проволокою, що складається з окремих довгих та коротких відрізків, які стикуються один з одним. Хрест інкрустовано вісьмома коштовними каменями з огранюванням кабошон: бірюзою (2), корундом (1), аметистом (1), турмаліном (1), кварцом (1), халцедонами (2). Чотири рамена хреста та його центр оздоблені п’ятьма круглими та овальними напаяними золотими гніздами із вставками самоцвітів. До бокових та нижнього рамен на золотих дротинках підвішені 2 безформних (на бокових) та 1 краплеподібний (на нижньому) самоцвіти. На звороті збереглися залишки від напаяної золотої петельки для підвішування.
Можливо, коштовне оздоблення хреста пов’язане з традицією, що виникла ще за часів Константина Великого, – традиції crux gemmata, тобто хреста, прикрашеного коштовними каменями.
Візантійці інколи зображували хрести з підвішеними на бокових раменах літерами А і ω – першої та останньої літер грецької абетки, які були пов’язані із визначенням Христа: «Я є альфа і омега». Це позначало всю повноту сенсів, заключену в Богові. На хресті з нашого музею підвішені літери замінено на загладжені, але не огранені камені, що, безумовно, мали символічне значення (можливо, своїм кольором та формою, вони викликали асоціації з виноградинками?). Свою символіку, безумовно мала і нижня підвіска-аметист: вона огранена у формі краплини, що нагадує краплину крові, пролиту Христом. Знаменно, що аметист з часом стає єпископським каменем.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3N0zQKI