6 листопад о 12:30
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня, 6 листопада, 1855 року народився відомий український археолог, етнограф, історик Дмитро Іванович Яворницький.
Він походив з села Сонцівка (нині Богданівка) на Харківщині. Його батько, Іван Якович, – збіднілий дворянин, який служив при церкві дяком, а мати, Ганна Матвіївна Терновська, була селянкою.
Ще в дитинстві Дмитра дуже зачепила історія козака Тараса Бульби, про якого йому читав батько. І мабуть саме ці дитячі враження і визначили головний шлях майбутнього дослідника – вивчення історії запорізьких козаків.
Він закінчив Харківський університет, де навчався у відомих істориків Олександра Потебні та Миколи Сумцова. І вже з перших років поринув у збирання фольклору, оповідей про старовину.
З часом він захопився польовими дослідженнями. Починаючи з 1882 р. (вже по закінченню університету), протягом 50 років майже кожного літа Яворницький мандрував землями колишніх Запорозьких вольностей, проводив археологічні розкопки, записував пісні, перекази, розповіді нащадків запорозьких козаків, знайомився з місцевими старожилами та власниками приватних колекцій, досліджував ландшафт і природні умови Запорозького краю. А ще він багато працював в архівах, бібліотеках. Польові спостереження і знахідки, відкриття нових фактів, певні узагальнення – все з часом знаходило місце на сторінках його книжок, статей, нарисів і невеликих художньо-публіцистичних творів.
Дмитро Іванович спочатку кілька років жив у Харкові, а у 1885 році переїхав до Петербургу. Це був час становлення молодого дослідника, його перших успіхів. Важливим для нього було знайомство з видатним істориком Миколою Костомаровим, який чимало навчив його у провадженні історичних досліджень. А результатом знайомства з художником Іллєю Рєпіним (також родом з Харківщини) стала відома картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану», де в образі писаря постав сам Дмитро Іванович. У той час вийшли друком і перші книжки, присвячені запорозькій давнині, зокрема, перший том відомої «Історії запорозьких козаків». Але наукові захоплення вченого, його активність та популярність зробили Яворницького неблагодійним в очах російської влади.
У 1892-1893 роках Дмитро Іванович провів у Центральній Азії – переважно, у містах Самарканд і Ташкент, описуючи історичні пам’ятки краю. Проте вже у 1894 він переїжджає до Москви для роботи в архівах і незабаром друком виходить другий том «Історії».
У 1902 р. Яворницького запросили на посаду директора Катеринославського обласного музею ім. Олександра Поля. З того часу починається відродження, фактичне становлення цього музею, який за 30 наступних років перетворився на один з провідних музеїв України, справжню скарбницю пам’яток української історії та культури.
Звільнили Яворницького з посади у 1933 році за звинуваченням в «буржуазному націоналізмі», а керований ним музей був оголошений «кублом націоналістичної контрреволюційної пропаганди». У 1937-му він проходив у справі «націоналістичного підпілля», «керованого» Панасом Любченком, але вченого, якому на той час було вже за 80 років, не заарештували. Ще кілька років потому він продовжував писати, досліджувати…
Його наукова спадщина – понад 1500 праць. Його музейна спадщина – чудовий музей у Дніпрі, який нині носить його ім’я, і тисячі знайдених і збережених предметів старовини, що бережуть пам’ять про давні події.
