Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Серед знахідок у скіфських курганах є предмети, про які вже кілька десятиліть точаться суперечки – походження, призначення, символіка тощо. До таких «загадкових» витворів належать так звані великі ворворки.
Йдеться про вироби у формі зрізаного конуса, а також шолома (з напівсферичною верхівкою), зроблені з листового золота. Вони розрізняються абрисом, розмірами, вагою, але майже всі речі мають отвір в центрі куполоподібного завершення чи плаского “денця”.
Визначення «великі ворворки» запропонував ще в ХІХ ст. відомий дослідник античного мистецтва Л. Стефані. Саме це слово – воворка чи варворка – за відомими словниками означають підвіску, прикрасу над китицею, але без чітких зазначень форми та розмірів.
Отже, повернемось до археологічних знахідок: це вироби V – IV ст. до н.е., вони зафіксовані в похованнях чоловіків у різних регіонах Скіфії. Їх сприймали як знаки престижу. Висловлено кілька гіпотез щодо призначення великих ворворок: їх вважають ковпачками для великих китиць, які підвішували до шиї коня; основою жезла, денцями горитів, «футлярами» для зберігання скальпів, а також прикрасами головних уборів. Можливо, різні за розміром та іншими характеристиками ворворки і мали такі призначення, але особливо привертають увагу витвори, що могли бути прикрасами головних уборів чоловіків, які належали до військової аристократії.
Наприклад, в насипу кургану №1 поблизу села Іллічеве (Кара-Кую) на території Східного Криму археологи виявили золоті вироби: пластинки – декоративні елементи горита, гривну, а також порожнистий зрізаний конус. Його розміри: верхній діаметр – 10,2 см; нижній – 13,5 см, а висота – 17,0 см. У плескатому денці – невеличкий отвір.
Можливо, цю декоративну деталь прикріпляли (натягували) на головний убір, виготовлений з повсті. Нижня частина повстяної шапки була своєрідним “околишем”, висоту якого обумовлювали розміри металевої накладки: чим більша ця деталь, тим вужча основа (околиш). Ймовірно, її, тобто, основу обшивали хутром. Убір увінчував так званий «султан»: вставлений в отвір жмуток кінського волосу.
Отже, за декоративною деталлю у вигляді зрізаного конуса можна відтворити репрезентативний убір, наділений функціями соціальної та сакральної відзнаки.
Золоті убори (і загалом золоті шати) у свідомості давніх народів, мабуть, були пов’язані уявленнями про особливу звитягу, мужність воїна. Так, Гомер писав: “Вої ж пішли. На чолі їх – Арей і Паллада Афіна. Йшли золоті вони та в золотому вбранні …, збройні, величні, прекрасні, як справжні боги” (Гомер «Іліада», пісня 18, вірші 516-518).
Підготувала:
Любов Клочко, к.і.н., провідна наукова співробітниця музею
.
.
.
