Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
На півдні України в 1967 р. науковці розпочали великі дослідження археологічних пам’яток. Фінансування робіт здійснювало Міністерство меліорації, яке запроваджувало програми зрошення степових просторів.
Каховська, Херсонська експедиції… В них працювали і досвідчені фахівці, і початківці, а також студенти і школярі. Деякі з них згодом знайшли своє місце в археології – науці про давній світ. Понад 20 років Херсонську експедицію Інституту археології очолював Анатолій Кубишев. Розкопано сотні курганів – доби бронзи, раннього залізного віку, середньовіччя.
Особливо раділи археологи, коли натрапляли на непограбоване у давнину поховання. Ось таке дослідили в кургані № 3 поблизу с. Богданівка Каховського району Херсонської області. Курган спорудили над двома могилами – чоловіка і жінки. Поховання чоловіка було зруйноване грабіжниками, а ось у могилі молодої жінки археологи побачили прикраси і, як писав археолог і поет Борис Мозолевський «…через них переді мною розступалися віки». Золоті пластинки-аплікації на головному уборі, електрові сережки типу «човники», низка золотого намиста, в центрі якої – підвіска-лунниця, золоті персні.
Фіксація розміщення золотих пластинок навколо голови стала відправною точкою для реконструкції головного убору – конусоподібної шапки.
Своєрідний пружок в налобній частині шапки спереду прикрашали маленькі пластинки у формі трикутника зі з’єднаних розеток – їх прикріпляли знизу вершиною вверх і вниз – знак поєднання чоловічого і жіночого начала. На верхівці убору помістили пластинку зі стилізованим зображенням лева. Площина між цими деталями заповнена пластинками із зображенням узагальненого обличчя – своєрідної маски. Вони прикріплені так, що вимальовують трикутник і підкреслюють форму головного убору: він нагадує гору, яка в уявленнях давнього люду означала дерево життя.
Конічні убори у багатьох народів були центром (і композиційним, і змістовним) шлюбного вбрання. Велику увагу приділяли і знімним прикрасам, які втілювали символіку плодючості.
Це яскраво відображають сережки – так звані “човники”. Складаються з корпусу, силует якого нагадує напівмісяць, обернений “ріжками вверх”, і дротяної дужки з відігнутим кінцем. Корпус зроблено з об’ємних половинок, значно розширених у нижній частині і звужених на кінцях. Для оформлення виробу використано різні технологічні прийоми: тиснення за матрицею, а також зернь і скань. На обох деталях корпусу – акцент на рельєфний візерунок. У місцях з’єднання половинок корпусу напаяно дугоподібні (за контуром деталей) смужки ялинкового орнаменту – “косички” – з двох тоненьких дротин. Закінчення “ріжків” – чотирипелюсткові розетки, вирізані з гладенької пластинки і підкреслені дротинкою. Всередину розеток вставлені дужки.
Ідеї культів плодючості відбивають деталі нашийної прикраси: низки намиста з лунницею. Фігурну пластинку, вирізану у формі півмісяця носили «ріжками вниз». Прикраса уособлювала віру в силу природи – сонце, місяць, тісно пов’язані з божествами життєдайних культів.
У вбранні жінки гармонійно поєднані всі оздоби за символікою і естетичними характеристиками. У святковому костюмі, який означав перехід до іншої соціальної категорії, жінка брала шлюб. Коли вона померла, її спорядили до переходу до чоловіка. Для цього у неї було дзеркало – атрибут богині любові Аргімпаси і портал через який можна потрапити до потойбіччя. В уявленнях скіфів любов перемагає смерть, бо вона править світом.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!