Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня, 17 вересня, 1864 року у Вінниці народився відомий український письменник і громадський діяч Михайло Коцюбинський. Він відомий, найперше, за оповідями та повістями, в основі яких – драматичний сюжет з переважно трагічним фіналом. Через цей прийом письменник акцентував на різних соціальних проблемах суспільства, яких на той час було чимало.
Михайло Коцюбинський часто мандрував, змінював роботу та переїжджав з одного місця проживання на інше. І перебуваючи в новій місцевості, він завжди вживався у нові реалії, сприймав місцевий колорит, який згодом переносив на сторінки своїх творів. Так, зокрема, з’явилися всесвітньовідомі «Тіні забутих предків», написані під враженням перебування письменника на Гуцульщині у 1911 році.
Деякий час Коцюбинський жив у Криму, коли у 1892–1896 роках працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Це дало письменникові можливість добре оволодіти мовою кримських татар і познайомитися з їхньою культурою і традиціями. І як наслідок – з’явилося кілька оповідань.
В одному з них – «На камені» – події розгортаються довкола кав’ярні:
«В кав’ярні було затишно. Джепар дрімав коло печі, завішаної блискучою посудиною, а в печі дрімав і попелів вогонь. Коли Мемет будив брата покликом: “Каве!” — Джепар здригався, схоплювався і брався за міх, щоб розбудити вогонь. Огонь у печі скалив зуби, пирскав іскрами і поблискував по мідяній посуді, а по хаті розходилась запашна пара свіжої кави»…
Каву заварювали міцну і пили її гарячою, невеликими ковтками з маленьких чашечок-філіжанок (фільджан або фельджан – кримськотатарською), що нагадують піали. Для зручності користування, щоб не обпікати пальці, фільджан ставили на підставку зарф.
Зарф (з арабської, «контейнер, конверт») і нині виготовлюють з різноманітних матеріалів, але найчастіше – з міді. Раніше більш заможні люди користувалися срібними або навіть золотими підставками.
Такі срібні підставки-зарф, виготовлені ще у ХІХ столітті, є й у зібранні нашого музею. Як ось ця – ажурна, з рослинним візерунком, що зазвичай прикрашає вироби кримськотатарських майстрів.
«За столами, на широких, оббитих китайкою, ослонах сиділи татари; в одному місці грали в кості, в другому – в карти, і скрізь стояли малі філіжанки з чорною кавою. Кав’ярня була серцем села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені»…
Читайте класиків та приходьте до музею пізнавати світ минулого.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc