Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Влітку 1972 року археологічна експедиція Інституту археології під керівництвом Василя Бідзілі проводила розкопки курганів поблизу с. Велика Білозерка Запорізької області.
В одному з курганів було досліджене парне поховання – чоловіка і жінки – другої половини IV століття до н.е. (поховання №3 у кургані № 2).
Поховання було пограбоване ще у давнину, проте деякі коштовні предмети, які вдалося знайти, свідчили, що подружжя скіфів за життя належало до аристократичного шару суспільства.
Особливо привертають увагу декоративні елементи убрання скіф’янки: золоті аплікації для оздоблення головного убору, одягу, знімні прикраси. Серед останніх найбільшу увагу привертає підвіска у формі жіночої голови.
Ювелірний витвір складається з окремих деталей: скульптурного зображення жіночої голівки, відлитого за восковою моделлю, та головного убору (стефани), скріплених ззаду двома стрижнями та пластинчастими петлями.
Майстер відтворив завершений жіночий образ: ніжний овал обличчя, великі мигдалеподібні очі, прямий ніс, повні напіввідкриті вуста, на яких застигла м’яка усмішка. Обличчя облямовує пишна зачіска: хвилясті пасма волосся, розділеного прямим проділом, оточують чоло і спускаються до вух (в їх мочках помітні маленькі отвори, мабуть, для сережок).
Із зачіскою гармонійно поєднаний головний убір у формі півмісяця – стефана. Її оздоблення виконано із застосуванням складних ювелірних прийомів. Один з них умовно називаємо скань: вузеньку золоту смужку скручували по діагоналі, щоб одержати тоненьку дротинку з ефектом рубчастої поверхні. Такою дротинкою оточена центральна композиція на стефані. Це візерунки з гладенької дротинки: пальмети, квіти лотоса, S-подібні завитки. Гладенькими дротинками створено орнаменти з фестонів, смужки яких підкреслюють форму убору. Крім того, його абрис (зверху і знизу) підкреслено золотими кульками різного розміру, виконаними у техніці зерні. Пишне оформлення стефани вказує на те, що цей убір є атрибутом давньогрецької богині Гери. До її символів належить і букраній – зображення голови бика на мініатюрній підвісці, яка доповнює намисто на шиї жінки.
Культ богині Гери, можливо, був найстарішим на території Греції. Вона – сестра і дружина Зевса, наділена великою владою. У деяких міфах говориться про її мстивість: від Гери страждали ті жінки, до яких Зевс виявляв прихильність. Мабуть, через невірність свого чоловіка, Гера стала покровителькою шлюбу і жінок.
Виникає питання: чи у Скіфії знали Геру в такій іпостасі, чи, може, образ богині втілює загальні уявлення про плодючість і її вшановували як життєдайне божество? Адже на золотих пластинках – оздобах головного убору та одягу скіф’янки вміщено мотиви, які є символами культів плодючості. Але на думку деяких науковців, в аристократичних колах скіфського суспільства були люди, які знали міфи своїх сусідів – жителів грецьких міст Північного Причорномор’я. Тобто, образ Гери в колі символів життєдайних сил вшановували як покровительку шлюбу.
Отже, цілком можливо, що коштовна підвіска – весільний подарунок жінці. Вона носила прикрасу за життя. Їй його поклали при здійсненні поховального обряду, бо за уявленнями скіфів у потойбіччі, чоловік і жінка воз’єднаються у містичному шлюбі, покровителькою якого стане прекрасна Гера.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!