Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
28 серпня християни східного обряду відзначають Успіння Пресвятої Богородиці – день закінчення земного життя святої Діви Марії, матері Ісуса Христа.
Після Вознесіння Ісуса, земний шлях Богородиці був ще досить довгим і плідним. За різними даними, все земне життя Богородиці вкладається у 72 роки. Вона жила у апостола Івана (Іоанна Богослова), який прийняв Її до себе в дім за заповітом Ісуса. Їй призначено було разом з апостолами нести у світі Вчення Христа.
За християнською традицією, смерть Богородиці називається успінням. За переказами, в один із серпневих днів апостоли зібралися в Єрусалимі для прощання з Богородицею, яку вважали і своєю матір’ю.
Раптово незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Марія. Стіни кімнати немов розсунулися і з’явився Ісус Христос в оточенні янголів. Піднявшись із ложа, Богородиця вклонилася Сину Своєму та мовила:
– Звеличує душа Моя Господа і радується дух Мій у Богу Спасі Моєму у смиренні раби Своєї!.. Хай буде Мені за словами Твоїми…
З тими словами без найменшого тілесного страждання, ніби солодко засипаючи, Богородиця передала Йому в руки пресвітлу і пречисту душу Свою. Господь прийняв Її пречисту душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного.
Протягом століть у Києво-Печерському монастирі вшановувалася найславетніша реліквія — чудотворна ікона Успіння Богородиці. Згідно з легендою, вона була принесена до Києва із Влахернського храму грецькими майстрами-будівничими, які зводили в 70-х роках ХІ ст. кафедральний Успенський собор.
Ікона була вставлена у велике позолочене срібне коло, яке щодня після закінчення служби опускалося на шовкових шнурах для шанування святині прочанами. Неодноразово у різний час із неї робили списки (копії). На замовлення і на кошти благодійників цей образ прикрашали золотими та срібними шатами з коштовним камінням, що вирізняло його із ряду інших зображень, підкреслювало особливість.
У роки Другої Світової війни святиня, що знаходилася в Успенському соборі до його зруйнування більшовиками 3 листопада 1941 р., була втрачена.
У зібранні нашого музею зберігаються коштовна шата до ікони «Успіння Богоматері». Із вкладного напису на рамі дізнаємося про те, що вона була створена 1876 року до чудотворної ікони, що знаходилася над царськими вратами в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Автором цієї пам’ятки вважається срібляр Іван Іванович Ярославський, наймолодший представник київської родини майстрів.
В основу композиції срібної шати до ікони покладено іконографічний тип «Успіння Богоматері» з 12-ма апостолами. У центрі зображена Богоматір, яка лежить на смертному одрі, прикрашеному виразним квітковим орнаментом. Посередині виконано постать Христа, який тримає в руках душу Марії у вигляді сповитої дитини.
Над головами Богоматері та Христа прикріплені накладні позолочені вінця з вставками великих стразів.
Обабіч від ложа зображені апостоли. Ця сюжетна композиція завершується на задньому плані двома будинками простої кубічної форми.
На шаті є одна особливість, яка відрізняє її від інших подібних виробів – ліворуч від ложа розміщено Євангеліє. За легендою, воно прикривало дерев’яну основу ложа, де знаходилися мощі сімох мучеників, які Богородиця передала грецьким будівельникам у Влахернському храмі, для того, щоб вони поклали їх у фундамент Успенської церкви під час будівництва.
