Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня 250 років тому (5 серпня 1772 року) у столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі було підписано договори, за якими три держави (Росія, Австрія та Пруссія) узгодили між собою пограбувати четверту – Річ Посполиту – і відібрати в неї десь третину земель. В історію ця подія увійшла під назвою Першого поділу Речі Посполитої.
Річ Посполита (конфедерація Королівства Польського і Великого князівства Литовського) колись була потужною державою в центрі Європи. Проте вона повністю виснажилася безкінечними війнами, що точилися з середини ХVII століття. Натомість її сусіди набирали сил і все більше висловлювали претензії до ослаблого партнера: Пруссія мріяла прокласти сухопутній коридор до Кенігсберга, Росія як завжди прагла «зібрати» всі руські землі, а Австрія здавна була готова поживитися за рахунок нових територій.
В середині XVIII століття Річ Посполита перебувала в економічній та політичній стагнації і потрапила під значний російський контроль. Події почали розвиватися з обранням на польський престол у 1764 році князя Станіслава-Антонія Понятовського, колишнього фаворита Катерини ІІ. Розпочалися певні реформи, які з ентузіазмом були сприйняті місцевим суспільством, але викликали спротив могутніх сусідів. Зрештою Росія нав’язала прийняття сенатом Речі Посполитої закону про дисидентів (1768) – іновірців (переважно, православних), які зрівнювалися в правах з католицькою шляхтою.
Відверте втручання Росії у внутрішні справи та новий закон викликали активний спротив у польської шляхти. Найбільш невдоволені скликали конфедерацію у місті Бар на Поділлі (нині у Вінніцькій області). Це була патріотично й консервативно налаштована частина шляхти, що виступила під гаслами анулювання поступок дисидентам, захисту католицтва й повної незалежності держави.
Невдовзі Барська конфедерація охопила значну частину суспільства, що вступило у військове протиборство одночасно з королівським військом та російськими військовими загонами, запрошеними королем на допомогу. У країні розгорнулася громадянська війна.
Поява російського війська на українських землях Речі Посполитої сприяла поширенню гайдамацько-селянського повстання (Коліївщини), що виник на півдні Київського воєводства в травні 1768 року. Польський уряд звернувся до Катерини II із закликом допомогти придушити повстання, що й було здійснено улітку того ж року.
Поразок зазнала і Барська конфедерація, хоча її супротив продовжувався ще до кінця 1771 року.
Катерина ІІ оголосила, що «смута» в Речі Посполитій несе загрозу Росії, і погодилася на пропозицію прусського короля Фрідріха ІІ поділити територію сусідньої держави.
За першим поділом 1772 року стався другий (1793) і третій (1795), внаслідок чого Польща і Литва на понад 200 років зникли з карти Європи як самостійні держави.
У зібранні нашого музею є золотий перстень із сердоліковою вставкою. На шинці в місцях з’єднання зі щитком – рельєфні дубові гілочки з жолудями, виконані з різнокольорового золота. На темно-червоному сердоліку – інкрустовані золотом написи: «PRO LEGE ET PATRIA» (на лицьовій стороні) та «PRO FIDE ET MARIA» (на зворотній).
Клейма, які б свідчили про час та місце виготовлення персня, відсутні.
Девіз «За закон та Вітчизну, за віру та Марію» відомий на пам’ятках, пов’язаних із Барською конфедерацією. Отже перстень міг бути коштовним дарунком комусь із сановників конфедерації, або, що імовірніше, меморіальною прикрасою, виготовленою у ХІХ ст. на згадку про ті події.
Час спливає, але сутність держав-хижаків залишається незмінною. Україна це в повній мірі відчула на собі. Тож пам’ятаймо уроки історії і продовжуємо працювати на нашу перемогу!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!
