Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У 1900 році неподалік села Сахнівка Київської губернії (нині Канівського району Черкаської області) в місцині Дівич-Гора на березі річки Рось місцевим селянином було знайдено два горщики з давньоруськими прикрасами першої половини ХІІІ століття (про них ми розповідали в дописі від 27 квітня 2022 року).
Серед прикрас виділяються дві золоті гривни (так за княжих часів називали шийні обручі). Обидва вироби виготовлені зі скрученого стрижня, який потоншується від центру до країв і на кінчиках завершується петельками. Стрижень однієї гривни квадратний у перетині, скручений майже рівномірно, кінчики тонкі і круглі у перетині. Стрижень другої – прямокутний у перетині, широкий посередині і тонкий на краях, кінці так само круглі у перетині. В широкій частині утворено тільки три великих витка, тоді як до країв скрученість стає більш значною, густішою. Це створює певний ефект хвиль, гри сонячних відблисків у золотих закрутах.
Шийні гривни розповсюдилися в Давній Русі з кінця ХІ століття. Вважається, що це сталося під впливом скандинавської традиції, хоча різні типи гривен носили ще давні слов’яни. Виготовляли ці прикраси з різних матеріалів – заліза, бронзи, міді, срібла, золота. Проте скручені гривни відомі здебільшого за знахідками на Київщині та Чернігівщині.
Археологічні джерела свідчать, що гривнами прикрашали себе переважно заможні жінки. Тоді як за літописами відомо, що золоті гривни отримували від князів видатні воїни – на ознаку вірної служби. Найвідомішою є історія, викладена у Ніконівському літописі (опис подій 1000 року): коли богатир Олександр Попович врятував Київ від половців, він був нагороджений князем Володимиром Святославичем золотою гривною. Про цю відзнаку мова йде й у «Повісті давніх літ»: «Був отрок із роду син угорський на ім’я Георгій. Борис його сильно любив і поклав на нього гривну золоту велику, в якій він і служив йому».
Вірогідно, носили гривни і князі. У «Слові про закон і благодать» Іларіон Київський, звертаючись до пам’яті померлого князя Володимира Святославича, говорив: «Ты … смысломъ венчанъ и милостынею, яко гривною и утварью златою красуяся …»
Отже, ми можемо припустити, що сахнівські золоті гривни також належали видатному воїну: можливо, воєводі, який керував обороною південного порубіжжя Русі від монгольської навали у 1240 – 1241 роках.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦
🇺🇦 Слава Героям! Слава Україні!
