Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Гетьман України Павло Полуботок правив лише півтора роки (1722 – 1724), проте і цього часу йому цілком вистачило, аби стати легендою. Прославився нащадок славного козацького роду сміливою, незалежною політикою, за що і загинув у казематах Петропавлівської фортеці.
У свій час Павло Полуботок був відомий як найбагатша людина в Україні. Життя гетьмана було тісно пов’язане із Слобожанщиною. Головною була садиба в селі Михайлівка, неподалік Лебедина (сучасна Сумщина). Під опікою гетьмана були сільська церква Різдва Богородиці та Михайлівська Іоано-Предтечева пустинь (монастир), розташована на околиці села на високій горі, оточеній столітніми дубами. За легендами, колись у цій місцині жили в печері афонські ченці. Серед церковних святинь, які зберігались в обителі, були старовинні ікони в срібних шатах, срібні хрести, чаші та навіть фрагменти нетлінних мощів Великомучениці Варвари й Іоанна Предтечі – подарунки-вклади Павла Полуботка. Традиції благодійності продовжили й спадкоємці гетьманського роду.
У зібранні музею зберігається потир (чаша для причастя), який був вкладом Василя Андрійовича Полуботка, онука гетьмана, до Михайлівського Іоанно-Предтечева монастиря, зробленим 1764 року. Майстер, який виготовив коштовний предмет, залишився невідомим, хоча дослідники припускають, що працював він у Чернігові.
Потир відрізняє довершеність форми, ефектне декоративне оздоблення, чітка і логічно завершена композиція відтворених на ньому зображень.
У верхній частині золоченої чаші на чільній стороні вигравірувано Голгофський хрест зі знаряддями тортур Христа та традиційними написами «ІС ХС», «НИКА».
Потир прикрашено чудовим карбованим рослинним орнаментом у вигляді пагінців із тендітним листям, квітами та гирляндами плодів, притаманними місцевій флорі. У декорі розпізнаються акантове листя, соковиті груша та яблуко, хрестоцвіт, пуп’янки квіток троянди, зубчатий трилисник. Рослинні мотиви, що нагадують райські сади, доповнено голівками херувимів.
У виробі помітні й ознаки нових художніх віянь стилю рококо, що з’явились в українському золотарстві у 60-хроках XVIII століття. Це гнуті лінії, завитки з гребінцями, що нагадують панцир черепашки.
Краї підставки (седеса) мають вигляд хвилястої срібної стрічки, на якій вигравірувано дарчий напис: «СІѦ ЧАША В ПУСТИНКУ МИХАИЛОВСКУЮ ПРЕДТЕЧЕВСКУЮ ОТ БУНЧУКОВАГО ТОВАРИША ВАСИЛІѦ ПОЛУБОТКА ВКЛАДЪ КТИТОРА ОНОЙ ПУСТИНКИ 1764 ГОДА МЦА ИЮЛѦ 28 ДНѦ».
Василь Полуботок (1727 – 1768) з 1751 року служив у Чернігівському полку бунчуковим товаришем. Можливо, брав участь у битвах Семирічної війни (1756 – 1763). Був двічі одружений, але дітей не мав. Як і його славетний дід, він був відомий як щедрий меценат давньої святої обителі, збудованої на честь святого Іоана – Хрестителя і Пророка, Предтечі і Мученика.
Релігійні почуття людей того часу було щирими, глибокими і сильними. Так само, як вчинки святого Іоана Предтечі є прикладом героїзму і боротьби за Божу Істину, що назавжди залишиться в пам’яті і серцях віруючих, так незабутнім є і рід гетьмана Полуботка – приклад мужності, героїзму в боротьбі за волю України.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc