Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У нашому музеї зберігається одна з найбільших у світі колекцій пам’яток декоративного мистецтва, пов’язаних із племенами скіфів. Різноманітні артефакти скіфської доби були знайдені в процесі археологічних досліджень курганів – земляних споруд над похованнями.
Сотні років скіфи жили в степах Північного Причорномор’я і у Дніпровському Лісостепу та мали тісні стосунки зі своїми сусідами греками, які заснували на узбережжі Чорного моря поселення, що згодом виросли і стали містами. Скіфи залюбки обмінювали потрібні грекам товари (здебільшого зерно) на різноманітні вироби грецьких ремісників: у першу чергу, посуд і прикраси. При цьому, у предметах власного виробництва вони багато у чому наслідували зразки грецького мистецтва, запозичивши не лише певні технологічні прийоми, а й деякі орнаменти та міфічні образи давньогрецького походження. Інколи навіть важко визначити, хто був майстер, що виготовив ті чи інші предмети, – грек чи скіф.
Ось, наприклад, унікальний комплект золотих декоративних елементів костюма, що походить з кургану Казенна Могила, дослідженого у 1973 році поблизу села Тополине Запорізької області. Літню жінку (близько 50-ти років) поховали з пишністю, властивою для аристократичних верств: збудували складну поховальну споруду, звели курганний насип висотою 4,5 м, до гробниці поклали багатий супровідний інвентар.
Убрання жінки оздоблене аплікаціями з різноманітними зображеннями, які відтворювались відповідно до мистецьких традицій греко-скіфського мистецтва.
Особливо відрізнялися головні убори – налобна пов’язка, висока циліндрична шапка-полос і тонке покривало, – прикрашені нашивними пластинками з викарбуваними антропоморфними та зооморфними мотивами. Полос оздобили золотими пластинками різної форми і сюжетів:
● прямокутними – із зображенням зайця, що біжить;
● трикутними – із зображенням крокуючого чоловіка, вбраного у характерний для скіфів одяг з видовженими полами куртки;
● прямокутними – із зображенням чоловіка, який сидячи натягує лук. Персонаж без головного убору, пасма його волосся звисають на плечі; одягнений він у халат-кандіс, правий рукав якого звисає;
● контурними зображеннями морди хижака (анфас) із родини котячих;
● контурними зображеннями лева з роззявленою пащею, масивними лапами та закинутим на спину хвостом;
Полос та покривало були також розшиті низками дрібних ґудзичків.
Образи «котячого хижака» та грифона вважались оберегами і, крім того, їх пов’язували з культом плодючості. Так само сприймали і зображення зайця. Надзвичайно цікавим є додавання до оздоблення жіночого вбрання пластинок із сюжетами «скіф, який іде» та «скіф, що натягує лук». Вважається, що композиція фронтальної частини головного убору є своєрідним текстом і, загалом, всі мотиви, що складають цей декоративний набір, пов’язані з культом плодючості.
Поєднання зображень на головному уборі та гармонізація їх зі знімними прикрасами (сережки у формі півмісяця, золочене намисто з підвіскою-лунницею, браслети з намистин) містили закодовану інформацію про статус власниці, яка, вірогідно, була жрицею. Її молитви, здійснення обрядів мали забезпечити життя спільноті. Жриця – це втілення материнської сили, яка захищає від усього злого і ворожого та несе любов.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc