Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Одними з найбільш популярних прикрас на території Русі у ХІ–ХІІІ століттях були скроневі кільця, оздоблені трьома намистинами, також відомі як підвіски/сережки київського типу. Виготовлені за індивідуальним замовленням або придбані у торговців (золоті, срібні, а також тиражовані, більш дешеві), тринамистинні сережки набули поширення як у великих містах, так і у сільській місцевості.
Ймовірно, існували різні способи носіння цих прикрас: їх могли вплітати у волосся, прикріпляти до головного убору або стрічки, носити на ряснах, як колти, а також у вухах – як звичайні сережки. Це були парні прикраси, але водночас могли використовуватися і декілька пар.
В основі прикраси – кільце (діаметр 1-3 см), виготовлене з круглого в перетині дроту. На кільце нанизували три намистини приблизно одного розміру (найчастіше, 8-10 мм) та однакові за формою й декором. Відстань між намистинами дорівнювала їх діаметру або була трохи меншою. Між ними, для фіксації, накручувалась скана дротинка.
Намистини відрізнялись значним розмаїттям варіантів. На фото можна побачити 12 різновидів їхнього декорування, хоча насправді їх було набагато більше.
Одними з найпоширеніших були намистини, в основі яких – дві співставлені багатопелюсткові розетки, виконані зі сканої дротинки, що утворює своєрідний каркас. Вся ажурна поверхня такої намистини щільно покрита дрібними колечками, оздобленими зерню. Саме такими є намистини на прикрасі, знайденій на городищі Княжа гора на Канівщині (фото).
Деякі дослідники вважають, що подібні прикраси мали певне символічне значення. Зокрема, розташування намистин на кільці пов’язують з рухом сонця і трьома його положеннями – вранішним, полуденним і вечірнім. Так само, можна припустити, що в трьох рівновеликих намистинах, об’єднаних кільцем, наші пращури вбачали символіку християнської трійці, живого Бога, єдиного в трьох особах.
Традиція носіння тринамистинних сережок і взагалі скроневих кілець зникає на землях руських князівств у 1240-х роках (після монгольського завоювання). Однак на Балканах та на Кавказі подібні прикраси збереглися в жіночому уборі до ХІХ ст.
Пам’ятаємо своє минуле! Виборюємо наше теперішнє! Віримо у майбутнє!
Слава героям! Слава Україні!