Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
А чи знаєте ви, що місто Миколаїв названо на честь Святого Миколая? Місто було засноване 1789 року на землях, здавна обжитих запорозькими козаками, – там, де Південний Буг зливається з Інгулом. Воно від початку поставало як корабельне місто, а Святий Миколай здавна вшановувався християнами як покровитель мореплавців.
Яке відношення єпископ Миколай з міста Міра, що в Малій Азії, мав до моря, невідомо. Разом із тим, всі добре знають іконописний образ Святого: літній чоловік з бородою, вбраний в єпископські шати. Таким він постає і на предметах українського золотарства XVII–XVIII століть.
Як-от на середнику зворотної дошки срібної оправи Євангелія, яку виготовив 1722 року київський майстер Ієремія Білецький.
Святий Миколай стоїть на вкритій рослинами землі, мов серед ланів, оброблених і засаджених дбайливими людськими руками. У лівій руці він тримає Євангеліє, права – піднята із розкритою долонею. Зазвичай пальці правої руки Святого складені у жесті благословення, та у цьому зображенні, схоже, передано жест стримування. Позаду Миколая, мов Небесне воїнство, клубляться хмари.
Запорозькі козаки, вирушаючи у морські походи на своїх кораблях-чайках, спершу молилися у храмі Святому Миколаю, просили його допомоги і заступництва. Бо пам’ятали наші славні лицарі чудесні діяння Святого: допомога потопельникам, визволення полонених, рятування невинних та зцілення хворих. Вірили, що прийде він, коли буде потрібна його допомога. А ще добре пам’ятали, що порох завжди треба тримати сухим, а шаблі – гострими.
Минув місяць запеклих боїв, а Миколаїв, місто Святого Захисника і Заступника, вистояв. Тримаються й інші українські міста – завдяки героїзму наших воїнів, мужності мешканців. А ті, що тимчасово опинились під окупацією, – неодмінно будуть звільнені. Прийде час – і вся Україна буде вільна!
Слава Героям! Слава Україні!