В результаті ослаблення, а надалі і розпаду Хозарського каганату (друга половина X ст.) південно-українські степи перейшли під владу печенігів. Вторгнення в Північне Причорномор’я цих войовничих орд і їхнє панування протягом 150 років завдало великої шкоди політичній цілісності і могутності хозар. Вони також постійно здійснювали грабіжницькі набіги на візантійські провінції в Криму, Болгарію, Угорщину, на землі народів, що жили по берегах Дону, Волги, на Північний Кавказ. Розоряли і південні землі Київської Русі. У 1036 р. під Києвом величезна орда печенігів була розгромлена військами київського князя Ярослава Мудрого. Після цієї поразки основна маса печенігів пішла зі степів Північного Причорномор’я на захід за Дунай. Невелика частина печенігів, що залишилася, перейшла на службу до київських князів, а інші були знищені новими кочовими племенами – половцями , які вдерлися до степу.
Печеніги не споруджували над могилами своїх одноплемінників окремі насипи, а дозаховували їх у раніше існуючі кургани епохи міді-бронзи або скіфські. Найпоширенішою знахідкою в могилах печенігів, як і інших кочовиків, була зброя і прикраси кінської вузди. Побутових предметів знаходять у дуже обмеженій кількості. Іноді археологи знаходять у чоловічих чи жіночих похованнях одиничні зразки ювелірного мистецтва.
