20 квітня православні християни відзначають Великдень – одне з найбільш урочистих і радісних свят.
Слово «Великдень» означає Великий День, бо він великий за значенням події, що сталася цього дня. «Христос Воскрес!» – ці слова вперше пролунали від ангела, який звернувся до жінок-мироносиць при Господньому гробі.
У зібранні нашого музею зберігається дарохранильниця, яку увінчує сцена «Воскресіння». У церквах цій священній посудині відводилось особливе місце у вівтарі, на престолі, оскільки у ній зберігались Святі Дари – Тіло і Кров Христа (хліб і вино), що використовувались для причастя.
На дарохранильниці є тавро майстра – київського золотаря Івана Равича. На основі нижнього ярусу – увінчаний короною картуш з дарчим написом, який повідомляє, що дарохранильниця є вкладом Єлени (баронеси Дежантін) до Вознесенського Флорівського жіночого монастиря в Києві, ігуменею якого вона була в 1749–1754 роках.
Дарохранильниця являє собою увінчану банею двоярусну споруду на ніжках у вигляді звіриних лап із галькою в пазурах. Усередині обох ярусів знаходяться ларці для Святих Дарів у вигляді скриньок із дверцятами.
На стінках дарохранильниці викарбувані композиції на євангельські сюжети: «В’їзд до Єрусалиму», «Таємна вечеря», «Моління про чашу», «Несення хреста», «Зняття з хреста» та інші, які доповнює густий карбований візерунок із завитків, в’язок плодів і квітів, голівок янголів та ламаних стрічок.
На краях кожного ярусу закріплені литі фігурки: вартові зі списами, Євангелісти з розкритими книгами, янголи зі знаряддями тортур Христа. Зверху майстер розмістив кульмінаційну сцену «Воскресіння» – фігурку Христа з корогвою, оточену пломеніючим овалом (мандорлою), нижче якого знаходиться кругла вставка синього скла. Майстер емоційно передав тернистий шлях Христа до Воскресіння, Його перемоги над смертю.
Ми віримо, що навіть у складні часи важливо памʼятати про єдність, віру й здатність триматися разом. Світло завжди знаходить шлях і неодмінно здолає пітьму.
