#ЦьогоДня 10 квітня 1864 року, 160 років тому, народилася Ольга Федорівна Хоружинська, у шлюбі Франко – українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, а ще – дружина та помічниця Івана Франка і мати чотирьох дітей – Андрія, Петра, Тараса, Анни.
Ольга народилася в дворянській багатодітній родині зі старовинним козацьким родоводом в с. Бірки на Полтавщині. Навчалася в Харкові та Києві.
З Іваном Франком Ольга познайомилася в Києві 1885 року. На той час Франко вже був відомим письменником, поетом, публіцистом. Власне, до Києва він приїхав у справі організації видання «Поступ», яке могло б об’єднати дві частини України – підавстрійську і підросійську.
З виданням у Франка не склалося, але натомість він зустрів Ольгу. Молоді люди побачили один в одному споріднені душі. В них була однакова сильна і цілеспрямована натура, вони поділяли однакові цінності, хоча й виросли в умовах різних культурних традицій, які вони зуміли в майбутньому органічно поєднати. Їхній роман розпочався в листуванні, так само на відстані вони домовилися про шлюб, який Іван порівняв із єднанням Сходу і Заходу України.
Вже наступного року, 4 травня, вони вінчалися в Павлівській церкві Колегії Галагана і невдовзі відбули до Львова.
Розпочалося бурхливе життя, сповнене водночас активної багатогранної роботи, громадської діяльності та постійних домашніх клопотів. Адже вже за рік народився первісток Андрій, а за ним ще трійко діточок.
Майже 16 років сім’я жила на різних орендованих квартирах і тільки у 1901-1902 роках вдалося купити землю у тодішньому передмісті (Софіївці) та збудувати невеликий двоповерховий будинок, який, водночас, став їхнім щастям і прокляттям. Останнє було пов’язане з тим, що будівельники не зуміли правильно скласти печі, а тому взимку обігрівалася тільки одна кімната – вітальня. Але влітку дім потопав в зелені – довкола Іван Якович із синами посадив яблуні й груші (одна з них вціліла до нашого часу), кущі аґрусу, порічок і смородини. Поряд був чудовий парк Кілінського (нині Стрийський), а сусідами була родина Михайла Грушевського.
А ще були щорічні поїздки на природу в Карпати, до яких родина Франків призвичаїла чимало своїх знайомих. Одним з них був Михайло Коцюбинський, який під враженням від мандрівки написав знамениті «Тіні забутих предків».
Родина Франків любила життя, вміла насолоджуватися кожною хвилиною, кожним її проявом. І головною рушійною силою в тому була пані Ольга. Хоча львівське жіноче товариство й закидало їй невміння вести сімейні справи та виховувати дітей, але всі, хто гостював у них, відзначали надзвичайну привітність господарів, згадували смачні страви і запах випічки, що ніколи не полишав дім, а діти виросли волелюбними і добре освіченими.
Проте одного ранку все різко змінилося. Сталося це 1908 року, коли у Франка раптово паралізувало обидві руки, а катастрофічний перелам стався за 5 років, коли помер старший син Андрій, який був ці роки найпершим помічником батька. Ольга, на жаль, не змогла пережити цих перемін і тяжко захворіла психічно. Надалі була лікарня, війна й російська окупація, смерть Франка (1916) і довгі роки фактичної самотності.
Але її пам’ять зберігала щасливі дні, наповнені життям.
І головний незабутній спомин – коли кожного ранку дім наповнювався кавовим духом. То була кава «у три поверхи», яку полюбляв Іван Франко: кава, вершки і свіжа хрустка булочка.
Кавові зерна тоді продавали зеленими, а тому від вправності господині обсмажити їх (а надалі й змолоти) залежав смак кави. У Ольги то виходило бездоганно.
Зерна обсмажували на спеціальному млинку, що ставився на плиту. Іншим млинком зерна мололи і одразу заварювалася кава. Тим часто займався і сам Іван Якович. А Ольга Федорівна діставала з братрури (духовки) свіжоспечені булочки, пекти які вона була неперевершена майстриня. Ну і, звичайно, свіженькі вершки, густі як сучасна сметана – їх подавали у спеціальному срібному молочнику (для прикладу – цей молочник із зібрання нашого музею).
І коли той надзвичайний дух заповнював всю хату, родина збиралася у вітальні за столом. Дорослим наливалася кава, дітям – молоко.
І то були щоденні щасливі моменти родинного життя…
.
.
.
Молочник. Срібло.
Початок 20 ст. Німеччина
Зібрання Скарбниці Національного музею історії України
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc