#ЦьогоДня 25 лютого (13-го за юліанським календарем) 1871 року в місті Новоград-Волинському (нині місто Звягель Житомирської області) народилася Лариса Петрівна Косач, славетна українська письменниця, перекладачка, культурна діячка, відома нам як Леся Українка.
Леся часто сприймається нами суворою, трагічною, нещасною. Адже її життя – то постійна боротьба з невиліковною хворобою, і відлуння тієї боротьби часто звучать у її творчості.
Проте вдивіться в її фото і ви побачите елегантну і привабливу жінку. Знавці її біографії зазначають, що Леся часто сама собі шила, завжди зважаючи на останні тенденції тогочасної моди. Вона відавала перевагу довгим спідницям і сорочкам, вважаючи їх більш зручними у побуті. Чимало в її гардеробі було і різноманітних аксесуарів, сумочок, рукавичок, капелюшків, хусточок і шаликів, а також прикрас.
На деяких фото бачимо Лесю у народному вбранні. Мовбито нічого дивного, але не для другої половини 19 століття, бо тоді таке вбрання визнавалося лише селянським, а отже меншовартісним. Вважається, що моду на вишиванки і на українську мову в побуті української еліти того часу започаткувала саме родина Косачів, чому найбільше посприяла мама Лесі Ольга Косач (ми її знаємо як письменницю Олену Пчілку). Власним прикладом родина доводила, що український народний одяг і українська мова – то атрибути усіх українців незалежно від їх походження і соціального статусу.
На одному з ранніх фото Леся вбрана у народний костюм, який доповнюють нашийні прикраси – намисто з муранського скла (його називали пацьорками або венеційкою) та декілька низок коралів. На одній з низок бачимо підвіску-дукач. Нагадаємо, що це традиційна українська прикраса, в основі якої – срібна (найчастіше) монета, медаль або їхня імітація.
Побачити різноманітні дукачі можна у нашому музеї. Один з них – особливий, різдвяний. Його так називають, бо на медальйоні невідомий майстер відтворив євангельську сцену «Поклоніння волхвів», ретельно скопіювавши її з медалі відомого німецького медальєра і ювеліра 17 століття Себастьяна Дадлера. Медальйон окантовує вишуканий сканий декор.
В народному строї Леся Українка постає і на банкноті в 200 гривень. А поряд – рядки з її поезії: «За правду, браття, єднаймось щиро, єдиний маєм правий шлях» –
За правду, браття, єднаймось щиро,
Єдиний маєм правий шлях,
Єдину, браття, всі маєм віру,
Єдине серце у грудях.
Нема в нас, браття, ні зради лихої,
Ні кривди ми не боїмось,
Знамена держімо правди святої,
На зраду ми не піддамось.
До нас ходіте усі, хто за правду
Не жалує життя оддать,
Ми приймемо того, мов брата рідного,
Хто правду любить, той наш брат.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
25 лютий о 10:00 ·
Дукач.
Срібло.
Лівобережна Україна, 18-19 століття.
Зібрання Скарбниці Національного музею історії України.
25 лютий о 10:00 ·
Лариса Косач (Леся Українка).
Фото 1888-1889 років.
Фото з відкритих джерел.
25 лютий о 10:00 ·
Банкнота 200 гривень зразка 2019 року.
