15 січень о 10:34
#Історія_предметів
У центрі Києва є історична місцина Липки, відома нині як урядовий квартал. Ще в 19 столітті тут розташувалися елітні будинки, а в 1930-х роках поряд з ними з’явилися й головні державні установи. Назва району походить від липової алеї, яку висадили в середині 18 століття довкола Кловського палацу і вздовж теперішньої Липської вулиці (тоді це був перший київський бульвар). До нашого часу від цих алей збереглися тільки назви, а ще відомості, що липи були висаджені у 1750-х роках за сприяння Луки Білоусовича (Білоуса), архімандрита Києво-Печерської лаври у 1751—1761 роках.
В нашому музеї є предмети, які, на думку дослідників, були в ужитку лаврського очільника – це три невеликі срібні чарки для споживання міцних напоїв («медові чарки»). Про належність їх до Луки Білоусовича свідчать ініціали з латинських літер LB, вирізьблені на денцях.
Чарки входили до набору з 12 срібних золочених виробів, напівсферичної форми з пласким дном і поверхнею, декорованою щільно розташованими дрібними колами (для запобігання ковзанню руки). На трьох чарках є клейма майстра (МН), міське (KIOV) та проби срібла (12); на інших – лише клеймо майстра (МН). Воно належало відомому київському золотарю Матвію Наруновичу, автору багатьох чудових коштовних витворів.
На двох чарках у круглому медальйоні зображено «герб» Романа Копи, архімандрита Києво-Печерської лаври (1730—1736), про що свідчать літери РК-АЛ-КП. Герб митрополичий: на щиту, мов на грудях, висить хрест на ланцюжку, над щитом – митра, по обидві сторони від неї архімандритський посох із зміями і палиця.
Роман Копа (1677 – 1736) походив з купецької родини із Стародубщини. 1700 року постригся в ченці у Києво-Печерській лаврі і провів у чернечому служінні 36 років. Саме при ньому розпочалося будівництво Великої Лаврської дзвіниці, що здійснювалося за планом архітектора Йоганна Готфріда Шеделя (завершено у 1745), тоді ж було вилито для дзвіниці великий дзвін, вагою 1000 пудів.
Набір був виготовлений для архімандрита Романа, а по його смерті чарки передали для зберігання до ризниці (скарбниці) Успенського собору, про що свідчить ревізійний опис 1739 року. Вірогідно, на деякий час декілька чарок взяв для ужитку його наступник архімандрит Лука (він, до речі, прийняв постриг у монахи саме за часів очільництва Лаври Романом). Потім чарки знову повернулися до ризниці.
