Відомий археолог Борис Мозолевський відчував дихання минулих часів, коли досліджував скіфські кургани на землях безмежних степів. Розглядаючи знахідки, він казав: «…Через них переді мною розступаються віки».
Мабуть, так було й у 1971 році, коли разом із командою колег Борис Мозолевський проводив розкопки кургану Товста Могила на Дніпропетровщині, що став місцем спочинку для чоловіка-воїна, його дружини та їхньої дитини. Численні предмети, знайдені в кургані, дозволяють уявити цих людей, що прийшли до нас крізь віки, відчути їх, зрозуміти їхній погляд на світ.
Воїн мав за життя високий статус, про який, найперше, розповідають золоті речі, знайдені в коридорі перед входом до камери (дромосі): пектораль, меч, горит і батіг. Чоловіка часто називають царем, хоча, більш імовірно, він був підлеглим верховного володаря – номархом, під владою якого знаходився певний регіон Скіфії. У нас немає сумніву, що скіф за життя був талановитим воєначальником, звитяжним воїном, сміливим, вірним військовим звичаям, гідним честі мати особливі сакральні відзнаки.
Жінка була дуже шанованою у суспільстві, хоча й була доволі юного віку – близько 25 років. Її вбрання сяяло золотим оздобленням, прикраси підкреслювали витонченість і шляхетність. Припускають, що вона була жрицею, молилася скіфським богиням – Табіті, яка опікується родинним вогнищем, Аргімпасі, яка дарує любов, та Апі, яка все живе наділяє силою. Можливо, завдяки цим молитвам, скіфське подружжя мало дитину. Квіти кохання дали свої плоди…
…Розступаються віки – і наші далекі пращури знову з нами! Не тільки в музейних залах, але й на полі бою – стоять пліч-о-пліч із захисниками рідної землі.
***
Графічний малюнок Зінаїди Васіної за науковими реконструкціями Бориса Мозолевського та науковців нашого музею.
Комп’ютерна обробка Марини Луцик.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
.