12 вересня о 08:01

Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.

#ЦьогоДня

340 років тому, 12 вересня 1683 року, відбулася Віденська битва, внаслідок якої об’єднане європейське військо розгромило під Віднем османську армію візира Кари-Мустафи і зняло кількамісячну облогу австрійської столиці.

Упродовж 16 – першої половини 17 століття війська Османської імперії невпинно рухалися до центру Європи, поступово захоплюючи землі на Балканах, у Подунав’ї та Північному Причорномор’ї. 15 липня 1683 року 100-тисячна османська армія взяла в облогу Відень. Взяття столиці означало для турок подальший прорив до Європи.

Оборона Відня, очолювана графом Штарембергом, тривала упродовж липня і серпня 1683 року. Сили оборонців танули (з початкових 18 тисяч до неповних 5 тисяч), у місті панував голод і хвороби.

На той час було укладено воєнний договір між Леопольдом І, імператором Священної Римської імперії (в неї входили Австрійська імперія та землі Німеччини) і польським королем Яном ІІІ Собєським.

3 вересня війська Речі Посполитої з’єдналися на березі Дунаю з австро-німецькими загонами. Командування об’єднаним 67-тисячним військом взяв на себе Собєський.

У складі війська був і загін українських козаків під проводом полковника Павла Апостола- Ясеновського (за іншою версією Апостола-Щуровського).

Головна битва, «Віденська відсіч», відбулася 12 вересня і назавжди поклала край османській експансії вглиб Європи. Хоча війна продовжувалася і надалі, а важливі битви і походи були ще попереду – у листопаді 1683 – лютому 1684 року.

У зібранні нашого музею є золотий перстень із бірюзовою вставкою, який, за легендою, належав королю Яну ІІІ Собєському. Прикраса походить з колекції відомого польського історика і мистецтвознавства Владислава Лозінського, і саме він зазначив у каталозі належність персня королю-переможцю.

Вірогідно, перстень виготовлено ще у ХVI столітті. Про це говорять особливості декору, властиві для часів Пізнього Відродження.

Вставка виготовлена із бірюзи блакитного кольору. В Європі цей камінь називали турецьким, оскільки його родовища знаходяться у Персії, а отже до європейців бірюза потрапляла за посередництва турок. Його наділяли різними властивостями. Бірюзу вважали каменем мужності і оздоблювали ним зброю. Це був визнаний камінь ніжності, і закохані дарували один одному прикраси з ним. Це був могутній талісман, за допомогою якого зцілювали хвороби, а монархи часів Середньовіччя і Відродження за його допомогою визначали чи є отрута в напоях.

Козакам, які відіграли значну роль у битвах 1683-1684 років, вдячні австрійці встановили пам’ятник у Відні. Тоді ворожа навала на Європу була зупинена.

Так неодмінно буде і цього разу!

.

🇺🇦 Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦