Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Спекотного літа 1972 року Азовський загін Сіверськодонецької експедиції Інституту археології АН України, очолюваний Борисом Міхліним, проводив дослідження кількох курганів поблизу села Василівка Старобешівського району Донецької області. Насип найбільшого кургану досягав висоти 7,4 м. Його спорудження розпочалося ще за доби ранньої бронзи й продовжувалося тисячоліттями. Серед досліджених археологами комплексів виділялося сарматське поховання кінця 2 – 1 століття до н.е.
Це було поховання жінки, здійснене у центральній частині чорноземному насипу, а тому поховальна споруда майже не простежувалася. Коштовні прикраси та набір супровідного інвентарю свідчив про високий соціальний стан сарматки. Мабуть тому ще в давнину її спокій потривожили грабіжники.
До поховання було покладено, як завжди, напутню їжу, про що свідчили сіроглиняний глечик та залізний ніж. Невеликий косметичний набір складався з керамічного флакону і дзеркала з білону (сплаву срібла з міддю) у дерев’яній оправі. Диск дзеркала був розбитий – це була розповсюджена дія під час проведення поховальних обрядів за сарматського часу.
Набір прикрас складався з золотої брошки та кількох разків намиста: археологи знайшли понад 90 різноманітних намистин, переважно, скляних, вкритих золотінням або срібленням, та три золоті підвіски. Бронзова брошка-фібула скріплювала верхній одяг.
Центральною прикрасою, що виділялася серед намиста, була золота підвіска у вигляді перевернутого півмісяця (її довжина 5 см). Основою є пластина, по краю оздоблена дрібними псевдо-перлинками. В центральній частині – півсферичні опуклини, розташовані півколом: 9 великих, що чергуються з 8 маленькими. Угорі – припаяне вушко та два отвори, які, можливо, говорять про довгий термін використання прикраси та різні способи її закріплення.
Зазвичай подібні прикраси пов’язують з уявленнями про Місяць та поклоніння йому. Проте, таке визначення може бути повністю хибним. Адже серп Місяця ніколи не розташовується на небі в такому положенні, зазвичай, він розвернутий набік. Металом, що символічно пов’язаний з Місяцем, є срібло, тоді як золото – символ Сонця. То, можливо, перед нами саме сонячна прикраса, що відтворює денну дугу – шлях Сонця від сходу до заходу?
Чимало таємниць стародавнього світу ще чекають ретельних досліджень та розгадок.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc