Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
В прадавні часи люди розповідали, що коли народжується дитина від Сонця відривається маленька іскорка і на небі спалахує нова зірка. А коли людина вмирає, зірка падає. Якщо людина прожила невиразне життя, то зірка згасає навіки. Але якщо життя було яскравим, сповнене звитяг та служіння людям, то зірка повертається до Сонця.
На початку квітня 1971 року Борис Мозолевський разом з колегами з Інституту археології досліджував насип скіфського кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині. У перші ж дні було знайдено кінське спорядження – залізні деталі кінських вуздечок, численні бронзові бляхи та шість бронзових навершь. Колись це було спорядження до четвірки коней, що везли віз із тілом померлої вельможної жінки до місця поховання. Згодом, археологи дослідили й гробницю цієї жінки. Вирізки з гробниці ви нині можете побачити в нашому музеї.
В гробниці було знайдено залишки самого воза, а біля нього – кістяк чоловіка, який, імовірно, був візником. У давнину вважалося, що у потойбіччі віз знову стане в нагоді, й вельможна пані зі своєю дитиною та у супроводі невеликого почету (візника, охоронця та служанки) вирушить до країни предків. Що то був за шлях і куди зрештою мала потрапити жінка?
Можливо відповіді на ці запитання закодовано в гравірованих зображеннях на пласких бронзових пластинах, що прикрашали нащічні ремені оголів’я.
У верхній частині пластин відтворено дуже стилізовані зображення птахів. Подібні зображення, тільки більш зрозумілі, часто знаходять в скіфських курганах. Імовірно, вони були частиною своєрідної маски, що у потойбіччі магічним чином надавала коням властивостей птахів.
А от зображення у нижній та середній частинах пластин, можливо і є відтворенням елементів шляху. Внизу бачимо зиґзаґи – так ми й досі позначаємо хвилі на воді. А у середній частині відтворено виразні сонячні символи – свастики.
Сонячні знаки символізували й інші прикраси вуздечних ременів – круглі бляхи, частина з яких мала прорізі у вигляді хреста.
Можемо припускати, що останній шлях скіф’янки пролягав до Сонця. Ми не знаємо як вона прожила своє життя, чим заслужила повагу людей, але її одноплемінники не мали жодних сумнівів, що жінка по смерті має постати у сяючому палаці бога сонця.
…Зірка, що яскраво світила у нічному небі над Скіфією, повернулася до Сонця.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc