31 липня о 10:01
Музей – із безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Влітку 1977 року археологи Дніпропетровського державного університету продовжили роботи по дослідженню курганів в Новомосковському районі. Ці роботи були пов’язані зі спорудженням широкомасштабних меліоративних систем в басейні ріки Самари.
Того року було розкопано 45 курганів, в яких досліджено 282 різночасових поховань. Переважна їх частина датувалася добою енеоліту – бронзи. До доби раннього заліза (так називають період, коли в українських степах проживали скіфи та сармати) відносилися тільки 9 поховань. Серед них найцікавіші були досліджені в курганах поблизу села Олександрівки.
Вже в першому кургані археологи дослідили сарматське поховання 2-1 століть до н.е. Воно було пограбоване ще у давнину, але, на щастя, грабіжників не зацікавили численні дрібні золоті пластинки, якими було декоровано вбрання.
Серед них виділяється невелика група пластинок, що отримали умовну назву «городки». Вони були дуже популярні в сарматському середовищі, а їх витоки дослідники вбачають ще в часах Ахеменідської Персії, коли побутував так званий «мотив корони-вежі». Цілком імовірно, що у сармат такі аплікації прикрашали головний убір.
Ще одна прикметна група ажурних пластинок має певні зооморфні риси: в ромбі та двох «вусиках», з яких вони складаються, вбачають стилізоване зображення барана чи цапа. Цих тварин іранська міфологія (а сармати також були частиною іранських народів) наділяла могутньою життєдайною силою.
І тільки одна пластинка мала форму розквітлої квітки. Але, якщо придивитися, то можна побачити, що то незвичайна квітка, адже вона складується з чотирьох мотивів, які також нагадують баранячі голови.
Сарматське декоративне мистецтво – це оригінальний світ образів, мотивів та символів, розгадка яких ще попереду.
.
.