На коштовних предметах церковного ужитку 17–19 століть інколи відтворювалися архітектурні споруди. Зокрема, на кількох виробах із зібрання нашого музею можна побачити зображення Успенського собору (Собор Успіння Пресвятої Богородиці), центрального храму Києво-Печерської лаври.
Успенський собор було збудовано у 1073–1078 роках за сприяння князів Святослава та Ізяслава Ярославичів. Завершення будівництва Успенського собору, його оздоблення та освячення у 1089 році стало однією з головних подій у церковному житті Русі в домонгольський період.
Храм сильно постраждав від землетрусу 1230 року і від пограбувань монголами хана Батия у 1240-му. У 1470 році будівлю було відновлено і частково перебудовано, але вже за десять років собор знову був пограбований (під час взяття Києва у 1482 році кримськими татарами хана Менглі-Гірея).
Храм знову відродився, був відреставрований і служив усипальницею для литовської та української знаті (зокрема, тут поховано князя Костянтина Острозького).
Наступні перебудови відбувалися вже наприкінці 17 – у перші десятиліття 18 століття. Першим поштовхом стала пожежа 5 липня 1687 року. Під час відновлення на будівлі з’явилися виразні барокові елементи. За сприяння гетьмана Івана Мазепи відбулося й значне оновлення внутрішнього убранства собору.
Зовнішній вигляд храму того часу був зафіксований невідомим майстром на емалевому медальйоні, де на тлі Успенського собору відтворено образи преподобних Антонія та Феодосія, засновників Печерського монастиря. Вважається, що медальйон було виготовлено між 1693 і 1697 роками, а згодом він став одним з елементів окраси золотої митри (головного убору священнослужителя).
Під час великої пожежі в ніч з 2 на 3 травня 1718 року згоріли всі будівлі Верхньої Лаври, а разом з ними – і собор «з усім начинням, іконами, з ризницею». У процесі відбудови, яка тривала вісім років (1722 – 1729), собор було увінчано 7-ма грушоподібними банями, стіни його були оздоблені нішами з розписом та пишними бароковими фронтонами. Всередині храм було прикрашено великим іконостасом та стінописом, який містив портрети лаврських архімандритів і ктиторів собору (монархів і гетьманів), а підлога була вистелена чавунними плитами.
Саме цей новий бароковий вигляд Успенського собору був зображений невідомим київським майстром у 1730-х роках в центрі верхньої дошки срібної оправи «Книги діянь та послань святих апостолів» (друкована 1722 року). Собор тут постає узагальненим символом Церкви Христової. Над куполами, серед хмаринок – Христос-Пантократор на небесному троні. Однією рукою Він благословляє апостолів, а другою – передає їм ключі. З небес на собор спускається Дух Святий в образі голуба. З боків дошки – поясні образи дванадцяти апостолів з розгорнутими сувоями, обрамлені в картуші (вони утворені в’юнкими пагонами виноградної лози з соковитими гронами).
Катастрофічних руйнувань Успенський собор зазнав 3 листопада 1941 року, коли кілька потужних вибухів повністю зруйнували старовинний храм. Досі достеменно не відомо, хто був руйнівником. За однією версією, яку довго розносила пропаганда, це були нацисти. За іншою, більш очевидною, – більшовики-диверсанти, які за місяць до того підірвали центр Києва. Але мета у них була спільна – знищити одну з головних святинь українського народу, вбити його душу і поневолити.
Будівля кілька десятиліть стояла у руїнах, нагадуючи, яка доля чекає на нескорених. І тільки коли відродилася незалежна Україна, відродився і Собор.
.
.
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc