Херсонщина – земля мужніх воїнів, земля козацька, уславлена з прадавніх часів.
У далекому 1974 році Херсонська експедиція Інституту археології АН України, яку очолював Анатолій Кубишев, досліджувала кургани неподалік села Червоне Поділля Каховського району.
В одному з них було відкрито воїнське поховання IV століття до н.е. Воїна спорядили у потойбіччя у повному бойовому обладунку – панцирі, що складався з «куртки», начеревника, поясу і поножів, –виготовленому із залізних пластинок, щільно з’єднаних між собою. За такою ж технологією було зроблено й великий щит та додатковий панцирний набір із ще одним поясом. На озброєнні воїн мав меч, сокиру-молоток, горит, чотири списа і дротик. Можливо, його статус як очільника певного військового підрозділу позначала свинцева булава.
Напутня їжа знаходилася у бронзовому казані та на дерев’яних тацях, сіроглиняна антична ойнохоя була повна вина.
Поховання було пограбоване ще в давнину, тому коштовні речі (урочисте вбрання, особисті прикраси, можливо, золоте плакування меча і горита) не збереглися, за виключенням декількох нашивних пластинок.
В головах похованого був облаштований невеликий сховок – неглибока циліндрична яма, де знаходився срібний округлобокий кубок (його висота 105 мм). Такі кубки скіфи найчастіше використовували в ритуалах. Зокрема, з подібною посудиною зображали богиню, володарку підземного світу. Можливо, саме їй і був присвячений цей сховок.
Після здійснення всіх ритуалів бойові побратими воїна зійшлися на останню тризну, щоб згадати славні подвиги свого товариша і командира. Зібралося чимале товариство, адже в залишках тризни було знайдено фрагменти від 14 амфор виробництва Гераклеї Понтійської і 1 амфори з острова Хіос (зазвичай в таких амфорах було більш вишукане вино), а також велику кількость кісток тварин.
А потому на вершині курганного насипу було встановлено кам’яну статую. Вона водночас слугувала кумиром бога перемоги та війни «скіфського Ареса» і нагадувала про відважного воїна, котрий по смерті долучився до славетного небесного воїнства, яке завжди буде стояти на сторожі рідної землі.
.
.