1 червень о 07:38
Музей – із великою повагою та безмежною вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У зібранні музею є незвичний срібний предмет у формі рогу, закріплений на пласкій підставці. Це ріжок, який використовували для годування немовляти.
Ріжок виготовив у ХІХ столітті невідомий майстер. На його внутрішній поверхні збереглися сліди позолоти. Зовні він оздоблений декором та гравірованими зображеннями: з одного боку наявне зображення янгола, з протилежного – напис церковнослов’янською «Богъ милϫет питаетъ младенцы своя». Ріжок оздоблений знімним наконечником та петелькою для підвішування. Родонітова підставка, на якій він встановлений, вірогідно, слугувала для увічнення пам’ятної його власникові речі, а отже, була виготовлена пізніше.
У давнину, коли немовля не могло отримувати грудне молоко матері, для нього шукали годувальницю. «Професія» годувальниці була широко поширена аж до початку ХХ століття. Проте є достатньо свідчень і про штучне вигодовування немовлят.
Археологи знаходять багато керамічних посудин, призначених для годування дітей, найдавніші з яких датовані ІІ тисячоліттям до н.е. Вони були широко розповсюджені за часів Давньої Греції та у Римській імперії.
Для годування немовлят використовували також роги корів, баранів або кіз. Для цього зрізали гострий кінчик рогу і робили в ньому отвір, який закривали шматочком тканини або шкіри: завдяки цьому малюк міг смоктати просякнутий молоком пиптик.
Етнографи зафіксували такі ріжки майже в усіх європейських народів. Вони були розповсюджені й у різних регіонах України. Використовували їх не лише для штучного вигодовування немовлят молоком тварин, а й для того, щоб дати дитині джерельну воду або ж фруктовий сік.
Можливо, подібне використання рогу сприяло появі відомого міфологічного образу Рогу Достатку.
Проте описана конструкція ріжка мала суттєві гігієнічні вади. Тому з часом міське населення перейшло до використання інших форм та матеріалів, зокрема керамічних та скляних посудин. Вже у ХІІІ столітті з’являються настанови робити посуд для дітей із срібла.
У Західній Європі у ХVIIІ – першій половині ХIХ ст. розповсюдилися срібні та керамічні напувалки-човники. Натомість у межах Російської імперії в дворянських, а згодом і міщанських колах побутували срібні ріжки, що виготовляли та оздоблювали майже за одним стандартом близько двох сотень років. Такий дитячий срібний посуд став одним із традиційних подарунків на хрестини.
Ріжки та напувалки відійшли у минуле лише з широким розповсюдженням скляних пляшечок із гумовими трубочками та сосками. Перша гумова соска була запатентована Елією Пратт у Нью-Йорку 1845 року. Спочатку соски не були особливо популярні, бо мали неприємний запах і смак. Проте, найголовніше, їх можна було легко мити та стерилізувати.
