Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Однією з перлин зібрання нашого музею є золочені срібні шати до ікони Божої Матері роботи київського золотаря Василя Мощенка 1738 року (про те говорять напис та тавра на звороті).
Ікона, до якої було виготовлено шати, одного з відомих типів – Одигітрія (з грецької, «Та, що вказує дорогу»). Дитя Ісус сидить на руках у матері, правою рукою благословляє, а лівою — тримає сувій.
Богородиця правою рукою вказує на Сина, мовби промовляючи: «Слухайте Його вчення та йдіть за Ним дорогою, якою Він направляє».
Зважаючи на значні розміри, можна припустити, що ікона, вбрана в урочисті шати, знаходилася в одному з київських храмів та розташовувалася на іконостасі поруч із Царськими Вратами.
Майстер з надзвичайною любов’ю відтворив вбрання Богородиці, оздобивши його квітчастим візерунком, подібним до гаптування на коштовних тканинах. Орнаментальними мотивами слугують квіти лілей з ледь розкритими чашечками, голівки маку, вигнуті стебельця льону, звивисті пагони хмелю, налиті грона винограду й плетінка зі стрічок, які дівчата вплітають у коси.
За красою квітів і рослин криється певний зміст. До прикладу, виноград є символом порятунку і воскресіння, істинності вчення Христа. Квіти білих лілей уособлюють чистоту і цноту, а квіти маку символізують красу, молодість, жертовність, хміль — гнучкість розуму, льон — дівочу красу.
Ці рослинні мотиви часто зустрічаються на жіночих вишиванках в різних регіонах Україні. Чи були вони відомі вже у 18 столітті, а майстер переніс їх на коштовні шати, а можливо українки переймали їх, захоплюючись красою подібних витворів?
Найвірогідніше, то українська земля надихала до творчості всіх, хто зродився на ній, хто увібрав її красу та силу. А відтак кожна квіточка, кожна стеблинка у візерунку – то потужний оберіг, бо сама земля захищає своїх дітей від всілякого лиха та надає сил здолати будь-якого лютого ворога.
