27 березня о 11:01

Почалося все десь у VI столітті до н.е. зі святкувань на честь бога Діоніса. Саме тоді на південно-східному схилі акрополя в Афінах було збудовано перший у світі театр, який вміщував до 17 тисяч глядачів. З того часу театри почали будувати в усіх грецьких містах та далеких колоніях, розкиданих по узбережжю Егейського, Середземного і Чорного морів. В першій половині III століття до н. е. було збудовано й театр у Херсонесі Таврійському.

На сцені грали трагедії чи комедії, що були зазвичай пов’язані з класичними сюжетами з епосу чи міфології. Але виокремлювалися окремі сюжетні лінії, що набували нових поворотів, нового наповнення, розглядалася моральна сторона вчинків героїв, зважувалася роль свободи людської особистості і впливу волі богів у людських вчинках.

Всі ролі в античному театрі виконували чоловіки. Спочатку це був один актор, який озвучував різні ролі, використовуючи маски та модуляції голосу. Його супроводжував хор, який пояснював головну канву події, давав оцінку вчинкам героїв. З часом на сцені з’явилося кілька акторів.

Маски були головним атрибутом театрального дійства. Вони використовувалися в ритуальних дійствах з найдавніших часів. В давньогрецькому театрі маски закривали тільки обличчя (їх так і називали – prosopon, грецькою буквально «обличчя»). Їх робили з органічних матеріалів і найчастіше утилізували після вистави. Тому ми знаємо про маски лише із зображень.

Про давні античні традиції нагадують три бронзові імітації театральних масок із зібрання нашого музею. Які саме персонажі в них були втілені, вже важко сказати: юнак у «фрігійській» шапочці, людина із зосередженим, серйозним виразом обличчя і доволі дивна істота з широко розкритим ротом, що мовби застигла у беззвучному крику…