10 березня о 07:40
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
#ЦьогоДня
У Шевченківські дні…
Влітку 1845 року неподалік села Мар’янівка на Київщині професором Київського університету ім. Святого Володимира Миколою Іванишевим було розкопано курган Переп’ятиха.
Курган мав свою давню історію. За народними переказами, тут спочивала дружина легендарного царя Переп’ята, чия могила знаходилася неподалік. Давньоруські літописи повідомляли, що саме біля цих курганів, на Перепетовому полі, у квітні 1151 року Великий київський князь Ізяслав Мстиславович разом із загонами чорних клобуків розгромив військо ростово-суздальського князя Юрія Долгорукого, перед тим завдавши поразки союзнику суздальців галицькому князю Володимиру Володаровичу. А у ХVII–ХІХ століттях курган, як межовий, визначав земельні володіння Києво-Печерської лаври.
Переп’ятиха на момент розкопок мала незвичайний зовнішній вигляд, складаючись із багатьох насипів, що утворювали складну систему.
Розкопками було детально досліджено структуру пам’ятки та 14 поховань. Знайдений інвентар (люстерка, вістря стріл, залишки залізної зброї, глиняний посуд, прикраси, елементи вбрання тощо) дозволив визначити, що курган Переп’ятиха було споруджено наприкінці VII століття до н.е., тобто на початку скіфської епохи.
Саме з Переп’ятихи походять відомі коштовні аплікації із зображенням грифонів, що нині зберігаються у нашому Музеї. Одна з них, найбільш виразна – із срібла та вкрита позолотою. Виготовлена в одному з грецьких міст Малої Азії, вона потрапила до місцевих мешканців через багатьох торговців. Інші вісім пластинок – золоті і, можливо, є виробами місцевих майстрів, які не тільки копіювали запозичений образ, але й по-своєму його осмислювали.
В експедиції професора Миколи Іванишева працювало два художника – Олексій Сенчилло-Стефановський і Тарас Шевченко. І не виключено, що художньо досконалі та археологічно точні малюнки з розкопок Переп’ятихи належать саме Тарасові. Було йому на той час 31 рік. Вже з’явилося друком перше видання «Кобзаря» (1840), а навесні того ж 1845 року загальні збори Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі затвердили рішення ради про надання Шевченкові звання художника. Та головні події у його житті були ще попереду…
.
.