5 березня о 08:36
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Цей незвичний предмет – кришталеву брилку у формі паралелепіпеда – було знайдено у 1981 році під час дослідження Чингульського кургану. Розкопки проводила експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом Віталія Отрощенка неподалік с. Заможне Запорізької області.
Це було поховання половецького воїна, весь супровідний інвентар якого свідчив про знатність та багатство померлого. Воїна супроводжувала багата зброя та захисний обладунок, розкішний одяг, коштовні прикраси, посуд.
Під час здійснення поховального обряду на перекриття могильної ями було покладено забитих коней. Троє з п’яти коней були загнуздані та осідлані, на кістяках та поруч із ними виявлені залишки сідел, вуздечки, срібних бляшок, якими вузда була оздоблена. Під шиєю одного з цих коней і знаходився ця брилка із гірського кришталю з добре відполірованою поверхнею та двома наскрізними отворами, що перехрещувалися в центрі каменю. Найвірогідніше, цей огранений кришталь було прикріплено на наузному ремені, де, зазвичай, підвішували речі особливого значення, часто талісмани, що мали захищати коня та вершника.
Довгий час вважалося, що це був розподільник ремінців вузди, але у подальшому дослідниками було зроблено несподіваний висновок: кришталева брилка мала зовсім інше первинне призначення. Вона була середхрестям вівтарного хреста!
Хрести, що складалися із кількох кришталевих деталей (інколи – металевих та кришталевих), нанизаних на металеву основу, з’явились в літургійній практиці Європи, очевидно, наприкінці ХІІ століття. Найбільшого поширення набули вони у ХІІІ-ХІV століттях.
Кришталь здавна був наділений складним богословським та символічним значенням, що зумовило його використання у сакральному мистецтві. Вважалося, що кришталь утворений із води, що перетворилася на кригу, яка, в свою чергу, скам’яніла. Таке поєднання немов би свідчить про можливість співіснування смертного та вічного. Кришталь сприймався як метафора різних богословських понять: ангельської природи, Втілення Христа, таїнства хрещення і чудесного навернення душ, вражених гріхом.
Богословський інтерес до гірського кришталю був викликаний згадуванням про нього у Біблії. Зокрема, у Книзі Єзекіїля описані херувими, над головами яких сяє кришталеве склепіння, а на ньому зведено Престол Божий.
Григорій Великий вважав, що кришталеве склепіння можна розуміти як метафору Христа. Гірський кришталь твердий, але походить з рідини; так само тіло Христове мало якості людського мінливого тіла до самої смерті, але перетворилося в нетлінне через Воскресіння.
Отже хрест, виготовлений із кришталю, був немов би відображенням сутності Христа.
Яким же чином кришталь, що був частиною вівтарного хреста, потрапив в східноєвропейські степи, до половецького воїна? Вірогідно, то був військовий трофей.
Існує дві різні думки щодо датування пам’ятки (до монгольського завоювання, тобто 1240-1241 років, та після нього), а також два підходи щодо ідентифікації небіжчика, який, на думку одних дослідників є половецьким ханом Юрієм Кончаковичем, на думку інших, – ханом Тігаком. В залежності від того, ким був небіжчик, по-різному подаються події, відновлюється історія походів, в яких він брав участь.
.
