Жуль Верн походив з бретонської (кельтської) родини з Нанту. Отримав освіту адвоката, як того хотів батько, але з дитинства його тягнуло до слова – поезії, драматичних п’єс, а згодом і прози.
Ще в юності Верн познайомився з іменитим Александром Дюма, майже тиждень жив в його палаці «Монте-Крісто», де все дихало творчістю – літературною і кулінарною. Вийшовши з палацу, Верн мовбито амбітно заявив: «Те, що Дюма зробив для історії, я зроблю для географії!».
І саме так все сталося. Йому пощастило вже на початку літературної кар’єри співпрацювати з одним з перших науково-популярних журналів «Musée des familles (Музей родин)», де на все життя засвоїв два творчих правила: розважати і повчати.
Ще однією щасливою зіркою Верна стало знайомство з видавцем П’єром-Жулем Етцелем, завдяки якому був реалізований проект «Надзвичайних подорожей» – 54 романи письменника, написаних і опублікованих упродовж 1863–1905 років, починаючи від «П’яти тижнів на повітряній кулі».
В кожному романі, окрім неймовірних подорожей різними частинами світу, була якась своя родзинка, пов’язана з пізнанням географії, геології, біології, фізики, астрономії та іншого. Кожна книга дарувала читачам відкриття чудес, пов’язаних чи з вигадками природи, чи з результатами праці людських рук. Верн не був науковцем, але ретельно збирав відомості про всі відкриття та на їхній основі робив свої передбачення, конструював нову реальність, то занурюючи читачів у глибини океанів, то відправляючи їх на Місяць.
Вже своє перше оповідання «Перші кораблі мексиканського флоту» Верн розпочав такими словами: «18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно “Азія“…». Таким чином, з точної дати, письменник розпочинав майже всі свої твори. Це одразу вводило читача в атмосферу повної достовірності подій, художного вимислу, що граничив з документалістикою.
Жуль Верн і сам любив мандрувати. Ще в одинадцять років він втік з дому і найнявся юнгою на вітрильну шхуну, але батькові вдалося наздогнати корабель і повернути хлопця додому. А вже коли Верн став дорослим, то купив собі яхту (спочатку то був невеликий рибальський баркас, а згодом – хороша яхта з паровим двигуном), на який часто плавав довкола Європи та вздовж берегів Північної Африки. Мандрував він по Британським островам і Скандинавії, був у Північній Америці.
Подорожі – то завжди безліч вражень, відкриття і пізнання нових культур, захоплення новим і намагання щось запозичити, наслідувати.
Мабуть під впливом східних культур з’явився ось цей срібний кавник, виготовлений десь у 1809-1819 роках невідомим французьким майстром у Парижі. Видовжені пропорції, вигнута ручка з чорного дерева, мінімум декору, що тільки підкреслює блискучу поліровану поверхню, і фантастичний носик, який закінчується головою барана.
Читайте класиків і приходьте до музею, де ви зможете здійснити надзвичайну подорож, яку вам не запропонував би навіть Жуль Верн – подорож у минулі часи.
.
.