Виставка іконописних творів “Величає душа моя Господа (за матеріалами НМІУ та МІКУ)” проходила з 12 лютого 2003 р. до 20 липня 2004 р. в двох окремих виставкових залах Музею історичних коштовностей України. Ці слова – “Величає душа моя Господа” – мовила Пресвята Богородиця, готуючись увійти в інший світ і побачивши над своїм ложем Царя Слави Христа з сонмом ангелів і святих. Величають Господа і ті, хто доклав зусиль до створення виставки, і ті, хто прийшов її відвідати
У першому залі було представлено ікони Богородичного циклу XVIII–XIX століть (24 од.) з колекції Національного музею історії України, а також предмети богослужіння з Музею історичних коштовностей України: емалеві медальйони-дробниці (9 од.), Євангелія у срібних золочених окладах (2 од.) та срібна лампада. У другому залі – роботи сучасних художників Свято-Троїцької іконописної майстерні (м. Суми, 14 ікон), іконописно-реставраційної майстерні Свято-Успенської Києво-Печерської лаври (м. Київ, 36 ікон), а також Палехської іконописної школи (м. Палех, Росія, 14 ікон).
Слово “ікона” грецького походження і означає – “образ”, “портрет”. Теологи розглядають ікону як ланку, що підносить людей над суєтним світом і наближає їх до непізнаного. Образи Спасителя і Пресвятої Богородиці займають центральне місце в богослужінні. На цих двох образах церква базує свою іконографію. Якщо ікона Христа передає риси Бога, який став людиною, то в образі Богоматері ми маємо образ першої людини, яка виконала ціль втілення. Церква не виділяє Діву Марію з роду людського, але водночас її достоїнство як Божої Матері, її особиста досконалість, вища святість пояснюють її вшанування.
Перші ікони Божої Матері легенда приписує святому євангелісту Луці, який, написавши ікону “Одігітрія” (Путівниця), підніс її Богоматері. Коли вона її побачила, то сказала: “Благодать народженого від мене і моя з цією іконою нехай буде!” Це благословення зробило ікони Богоматері благодатними – тими, що дарують віруючій людині благо, позбавлення від вад, наповнюють душу божественним світлом.
На виставці було представлено житійні ікони Пресвятої Богородиці: “Різдво Пресвятої Богородиці”, “Благовіщення”, “Розп’яття Христове з предстоячими”, “Зішесття Святого Духа на апостолів”, “Успіння Пресвятої Богородиці”. В іконах Богоматері іконописці зобразили Пречисту Діву в різні хвилини її духовного життя (“Втамуй мої печалі”, “Охтирська Пресвята “Богородиця Страсна”, “Неопалима Купина”, “Покров Пресвятої Богородиці”, “Всіх скорботних радість”). Ці ікони затримали і передали музею правоохоронні органи України, а реставратори Національного науково-реставраційного центру, Національного музею історії України та Музею історичних коштовностей України повернули їх до життя.
