Походить від бога, належить Україні. Таємниці скіфського золота

00:32, 13 червня 2023

скіфи 1920

Верховний суд Нідерландів поставив крапку у справі щодо так званого “скіфського золота”. Після дев'яти років судової тяганини феміда постановила повернути Україні колекції, затримані у Нідерландах після виставки "Крим: золото й таємниці Чорного моря" – як законній власниці.

Які експонати повертаються до України після перемоги в Гаазі і чому скіфи так любили золоті прикраси, розповідає кандидатка історичних наук, арехологиня, музейниця Оксана Ліфантій.

154859975_4360889883937469_3370984387816138931_n

Оксана Ліфантій

кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України

Золото української скарбниці

Судовий процес розпочався у Нідерландах після окупації Росією кримських музеїв, які надали значну частину експонатів для виставки в Археологічному музеї Алларда Пірсона. Хоча на експозиції було відносно небагато власне скіфських речей, майже від початку журналісти згадували цю справу переважно під назвою “Скіфське золото”. Втім, більшість старожитностей із колекцій були полишені на теренах України пізніми скіфами, сарматами, греками, готами, гунами.

Ще у 2014 році, після завершення виставки, музей Пірсона повернув частину експонатів Скарбниці Національного музею історії України. Йшлося про 22 одиниці зберігання, які й передала у Нідерланди Скарбниця. Фото цих експонатів і фігурують у більшості україномовних статей по справі. Зокрема, залізний меч у піхвах із золотими оздобами із кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині, ритуальний конус із кургану Передерієва Могила на Донеччині, прикраси горита футляр для лука і стріл з кургану поблизу села Кара-Кую у Криму. 

Меч та піхви з кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Розкопки Бориса Мозолевського у 1971 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Меч та піхви з кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Розкопки Бориса Мозолевського 1971 року

Колекція Скарбниці Національного музею історії України
Ритуальний конус з кургану Передерієва Могила на Донеччині. Розкопки Алли Моруженко у 1988 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Ритуальний конус з кургану Передерієва Могила на Донеччині. Розкопки Алли Моруженко 1988 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Прикраси горита (футляра для носіння лука і стріл) або сагайдака з кургану поблизу с.Іллічеве (нині с. Кара-Кую) в Криму. Розкопки Олександра Лєскова у 1964 р

Прикраси горита (футляра для носіння лука і стріл) або сагайдака з кургану поблизу села Іллічеве (нині Кара-Кую) в Криму. Розкопки Олександра Лєскова 1964 року

Колекція Скарбниці НМІУ

Тепер із Нідерландів до України мають передати 565 експонатів, що складають 2111 одиниць зберігання, із колекцій чотирьох кримських музеїв та заповідників. Ідеться про речі із найрізноманітніших матеріалів – кераміки, дерева, каменя, мармуру, кістки, бронзи, срібла та золота. Артефакти походять з кримських пам’яток – Херсонеса, Пантикапея, Неаполя Скіфського, городища та некрополя Усть-Альма, некрополів Левадки, Дружне, Сувлу-Кая та інших. Серед експонатів, зокрема, є скульптура I–II ст. заввишки 1,2 м із вапняку у вигляді фігурки так званої “проростаючої діви” – вона походить із колекції Керченського державного історико-культурного заповідника.

Додамо, що ані славетної золотої пекторалі з Товстої Могили, ані її копії не було на виставці у Нідерландах. Її фото даремно використовують для ілюстрування статей по цій справі.

pektoral.jpg

Пектораль з кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Розкопки Бориса Мозолевського 1971 року

Колекція Скарбниці НМІУ

Золото у скіфів від богів

Скіфи мали особливе ставлення до золота. Дорогоцінний метал позначав високий статус власника, використовувався у ритуалах, ним пишно оздоблювали прикраси і зброю.

Передовсім, золото асоціювалося у скіфів із владою. А вона, вважалося, була дарована богами. 

Геродот, Відень

Пам'ятник Геродоту біля парламенту у Відні

Фото: wikimedia.org

В “Історії” Геродота (жив у V ст. до н. е.) описана скіфська легенда про появу перших володарів. Геродот переказує сказання про спадкоємність влади від першопредка скіфів Таргітая, сина Зевса та дочки бога ріки Борисфена давньогрецька назва ріки Дніпро. Долю спадкоємності між його синами визначили золоті плуг, ярмо, сокира і чаша, які впали з неба. Лише наймолодшому нащадку Таргітая, Колаксаю, вдалося підняти їх із землі, інші ж два сини не змогли навіть підійти до них через божественне полум’я. “Колаксай, як кажуть, поділив її землю скіфів на три царства для своїх дітей, і одне з них зробив дуже великим, саме те, в якому зберігається золото”, – описував Геродот.

Речі з золота, а також зі срібла та інколи електрума природня сполука золота й срібла відомі зі скіфських пам’яток від самого початку існування скіфської культури – тобто із VII ст. до н.е. Переважно йдеться про трофеї, здобуті під час походів скіфів до Західної Азії. Такий “імпорт” відомий переважно із курганів у Придніпров’ї, Прикубанні та Ставропіллі. 

У класичну скіфську добу (з кінця VI по кінець IV ст. до н.е.) речей із коштовних металів стає значно більше. У той час їх уже виготовляли грецькі та скіфські ювеліри. Знаходять такі речі в курганах від Дунаю до Північного Кавказу.

Війна і культ

Заможні скіфські воїни оздоблювали золотом та сріблом зброю та кінську збрую. Навіть на найдавніших виробах VII ст. до н.е. присутні оздоби з коштовного металу, і ця традиція не згасає до кінця існування скіфської культури. Золотом прикрашали горити, піхви та руків’я мечів, батоги, часом сокири та навіть захисний обладунок. Така зброя використовувалась і в бою, і під час культових дійств. 

Оздоба горита з Мелітопольського кургану на Запоріжжі. Розкопки Олексія Тереножкіна у 1954 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Оздоба горита з Мелітопольського кургану на Запоріжжі. Розкопки Олексія Тереножкіна 1954 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Меч у піхвах з кургану поблизу хутора Шумейко на Сумщині. Розкопки Сергія Мазаракі у 1899 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Меч у піхвах з кургану поблизу хутора Шумейко на Сумщині. Розкопки Сергія Мазаракі 1899 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Прикраса голови коня з кургану поблизу с. Гюнівка на Запоріжжі. Розкопки Віталія Отрощенка у 1976 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Прикраса голови коня з кургану поблизу села Гюнівка на Запоріжжі. Розкопки Віталія Отрощенка 1976 року

Колекція Скарбниці НМІУ

У скіфських курганах, окрім людей, ховали і бойових коней, які мали супроводжувати душі загиблих у потойбіччя. Що заможнішим був померлий воїн, то багатшою була кінська збруя. Золотом та сріблом прикрашали переважно голову та груди коня. Відомі також випадки плакування коштовним листом деталей поховального кортежу – таких, як навершя.

Чи не найбільш загадковими у скіфській культурі є золоті конуси або великі ворворки. Науковці досі не дійшли згоди щодо їхнього використання. 

Ритуальний конус із Братолюбівського кургану на Херсонщині. Розкопки Анатолія Кубишева у 1990 р. Колекція Інституту археології НАН України

Ритуальний конус із Братолюбівського кургану на Херсонщині. Розкопки Анатолія Кубишева 1990 року

Колекція Інституту археології НАН України

Існують версії, що вони були прикрасами горитів, або футлярами для кріплення скальпів вбитих ворогів, або оздобами кінської вузди, або ковпачками для кистей, штандартів чи бунчуків, або прикрасами для чоловічих головних уборів, і навіть приладами для воскуріння конопель. Вірогідно, не можна трактувати призначення всіх конусів однаково, оскільки їх розміри та форма сильно різняться. Сумнівів не викликає лише те, що вони мали сакральний зміст та позначали статусність.

Чаша і кров

Нам відомі зображення скіфів із різноманітними чашами у руках, у тому числі за ритуалом кровної клятви. 

Про цей ритуал розповідав Геродота: “Коли скіфи складають угоди з клятвами, то роблять це в такий спосіб: наливають у великий глиняний глек вина і змішують його з кров'ю із стегон обох, що складають угоду. Так роблять вони, злегка надрізуючи тіло вістрям або дряпаючи ножем. Потім занурюють у глек меч, стрілу, сокиру і дротик і, зробивши це, кажуть багато молитов, і нарешті п'ють із глека і ті, що складають угоду, і найзнатніші з тих, що їх супроводжують”.

Золоті та срібні чаші використовували впродовж всього періоду існування скіфської культури – з часом змінювалися лише форма та орнамент. Найдавніші знахідки відомі у Келермеських курганах. А найбільша кількість артефактів припадає на IV ст. до н.е.

Золота пластинка з Бердянського кургану на Запоріжжі. Розкопки Миколи Чередніченка у 1977-1978 р

Золота пластинка з Бердянського кургану на Запоріжжі. Розкопки Миколи Чередніченка 1977–1978 років

Колекція Скарбниці НМІУ
Золота ручка від дерев’яної посудини у формі веприка з кургану Хомина Могила на Дніпропетровщині. Розкопки Бориса Мозолевського у 1970 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Золота ручка від дерев’яної посудини у формі веприка з кургану Хомина Могила на Дніпропетровщині. Розкопки Бориса Мозолевського 1970 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Срібний кілік з кургану Гайманова Могила на Запоріжжі. Розкопки Василя Бідзілі у 1969 -1970 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Срібний кілік з кургану Гайманова Могила на Запоріжжі. Розкопки Василя Бідзілі 1969–1970 років

Колекція Скарбниці НМІУ

Для пиття скіфи також використовували роги, або ритони. Їх оздоблювали золотими та срібними аплікаціями.

Ймовірно, алкогольні напої також пили із дерев’яного посуду – який теж прикрашали коштовними металами.

У скіфських похованнях знаходять і посуд грецьких форм. Вірогідно, скіфські воїни його також використовували для ритуальних узливань. Йдеться і про срібні кіліки, і про золоті та срібні фіали. У Чортомлику знайшли унікальну срібну амфору, що мала типово грецьку форму, проте її оздоби були підлаштовані під скіфський смак.

Реконструкція рогу для пиття з кургану поблизу с. Велика Знам’янка на Запоріжжі. Розкопки Віталія Отрощенка у 1984 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Реконструкція рогу для пиття з кургану поблизу села Велика Знам’янка на Запоріжжі. Розкопки Віталія Отрощенка 1984 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Срібна з позолотою амфора з кургану Чортомлик на Дніпропетровщині. Розкопки Івана Забєліна у 1863 р. Колекція Государствєнного Ермітажа

Срібна з позолотою амфора з кургану Чортомлик на Дніпропетровщині. Розкопки Івана Забєліна 1863 року

Колекція російського Ермітажа
Срібна з позолотою чаша з кургану Гайманова Могила на Запоріжжі. Розкопки Василя Бідзілі у 1969 -1970 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Срібна з позолотою чаша з кургану Гайманова Могила на Запоріжжі. Розкопки Василя Бідзілі 1969–1970 років

Колекція Скарбниці НМІУ

Осяяні золотом

Заможні скіфи, а особливо представники найвищих верств суспільства, під час ритуальних дійств одягали на себе не лише коштовні прикраси, а й одяг, подекуди повністю обшитий золотими пластинками. Вони буквально сяяли золотом від ніг до голови. 

Відомі випадки використання золотих діадем чоловіками, вірогідно, військовими ватажками.

У кургані Солоха, у Німфейських, Луговій Могилі та інших знаходили золоті платівки, якими обшивали чоловічі башлики. Жіночі головні убори мали значно розмаїтішу форму – калафи, тіари, конусоподібні, покривала голови та налобні пов’язки.

Реконструкція головного убору з кургану Кам’янка на Миколаївщині. Розкопки Колекція Скарбниці НМІУ

Реконструкція головного убору з кургану Кам’янка на Миколаївщині

Колекція Скарбниці НМІУ
Діадема з Литого кургану на Кіровоградщині. Розкопки Мельгунова у 1763 р. Колекція Государствєнного Ермітажа 01

Діадема з Литого кургану на Кіровоградщині

Колекція російського Ермітажа
Діадема з Литого кургану на Кіровоградщині. Розкопки Мельгунова у 1763 р. Колекція Государствєнного Ермітажа 01
Колекція російського Ермітажа

Скіфи оздоблювали золотом й інший одяг – чоловічі та жіночі каптани та паски, а також жіночі сукні і навіть взуття. Одиничним поки що випадком є декор коштовними платівками чоловічих штанів (у кургані Солоха на Запоріжжі).

Найвідомішою прикрасою скіфської культури є золота пектораль із Товстої Могили. Вона вважається шедевром греко-скіфського мистецтва та є унікальною за складною конструкцією. Ця шийна, або ж нагрудна прикраса належала знатному вождю, і була атрибутом його могутності та, можливо, жрецьких функцій. Відома ще одна пектораль із кургану Большая Блізніца у Прикубанні, що має значно простішу форму – лише один орнаментальний ярус.

Пектораль з кургану Болшая Блізніца, гробниця 4, на Таманському півострові. Розкопки Олександра Люценка у 1868 р. Колекція Государствєнного Ермітажа

Пектораль з кургану Болшая Блізніца на Таманському півострові. Розкопки Олександра Люценка 1868 року

Колекція російського Ермітажа

Гривни – нашийні прикраси у формі металевого обруча із незамкнутими кінцями – оздоблювалися фігурками звірів та людей. За архаїчної доби їх виготовляли із різних металів. Упродовж VI–V ст. до н.е. гривни вже відомі здебільшого у золоті, або ж у залізі, обтягнутому золотим листом. Із пізніших захоронень, починаючи від IV ст. до н.е., їх знаходять не лише у військових похованнях, а й у жіночих та навіть дитячих. 

Також скіфи носили товсті нашийні ланцюжки, сплетені з тонких золотих дротів, у вигляді складної косички. Ланцюжки ставали основою у конструкції складних жіночих намист. 

Скіфська прикраса

Гривна з кургану поблизу села Вільна Україна на Херсонщині. Розкопки Олександра Лєскова 1970 року

Колекція Скарбниці НМІУ

Костюму лісостепових теренів Скіфії (території від Подніпров’я до Подоння) притаманні шпильки. Такі прикраси там відомі із бронзової доби. У степових пам’ятках вони фіксуються лише у IV ст. до н.е. і є не частою знахідкою. 

Найчастіше шпильки знаходять у похованнях жінок. Їх виявляють у районі черепа, іноді до трьох одночасно – отже, ними закріплювали жіночі головні убори та, можливо, зачіски. Лише у лісостепу шпильки знаходили на грудях скелетів – ними кріпили плащі. Переважно цей аксесуар виготовляли із заліза та бронзи. Втім відомі і вироби зі срібла та золота.

Жінки носили сережки і скроневі підвіски. Нерідко вироби одного й того ж типу знаходили у похованнях і біля вушних, і біля скроневих кісток черепа. Вірогідно, жінка могла носити їх одночасно. У кургані біля села Новосілка на Черкащині знайшли золоті сережки та скроневі підвіски із зображенням сцени боротьби людини з грифоном. 

Персні носили жінки, чоловіки та діти. Їх оздоблювали тисненим чи карбованим орнаментом. Інколи жінка могла носити одночасно по декілька кілець на кожному пальці обох рук. У похованні дружини правителя із Товстої Могили зафіксували одночасно 11 перснів – на одному пальці їх було два. 

Чоловіки були більш стриманими у кількості перснів. Водночас, чоловічі кільця вирізняються особливою масивністю.

Скроневі підвіски з кургану поблизу с. Новосілка на Черкащині. Розкопки Александра Бидловського у 1904 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Скроневі підвіски з кургану поблизу села Новосілка на Черкащині. Розкопки Александра Бидловського 1904 року

Колекція Скарбниці НМІУ

Браслети носили переважно біля зап’ястка на одній або на обох руках. Вони мали форму однієї відносно вузької або широкої пластини з незамкнутими кінцями, а також і спіралі. Трапляються і ножні браслети. 

Найошатнішими є браслети, що виготовлялися з тонких пластин із додатковою орнаментацією зерню, сканню та навіть емалями. 

Браслет зі Старшого кургану групи Три Брати поблизу с. Огоньки в Криму. Розкопки Дмитра Кириліна у 1965 р

Браслет зі Старшого кургану групи Три Брати поблизу села Огоньки в Криму. Розкопки Дмитра Кириліна 1965 року

Колекція Скарбниці НМІУ
Сережки з кургану поблизу с. Вовчанське на Запоріжжі. Розкопки Анатолія Кубишева у 1980 р. Колекція Скарбниці НМІУ

Сережки з кургану поблизу села Вовчанське на Запоріжжі. Розкопки Анатолія Кубишева 1980 року

Колекція Скарбниці НМІУ

Речі із золота потрапили до скіфів спочатку як військові трофеї, проте з часом стали важливою розпізнавальною рисою, на рівні зі звіриним стилем. Більшість виробів містили зображення, пов’язані з релігійними уявленнями та інколи розповідали міфо-епічні історії, що ідеально лягали на ритуальну та обрядову основу. Наявність золотих та срібних виробів у похованнях найнижчих верств еліти вказує на бажання підкреслити статус, нехай і не таким вартісним, проте виконаним із сонячного металу виробом. Перенасиченість золотом поховань правителів слугувала легітимізації права на владу, надану самими богами, як про це говорять скіфські міфи.

Схожі матеріали

Походження людей та народів | Леонід Залізняк

Походження людей та народів | Леонід Залізняк

600.jpg

Прочитати пектораль. До ювілею знахідки ХХ століття розкриваємо її секрети

800x500 obkladumka Boltruk.jpg

Що нам залишили скіфи? | Юрій Болтрик

600Х400.jpg

“Сармати потіснили скіфів, ставши їхньою елітою”, – Олександр Симоненко

600-пектораль.jpg

Врятований пектораллю

800x500 obkladunka Sumonenko.jpg

Хто такі сармати | Олександр Симоненко

bez_b 800x500_3.jpg

Українські землі 5 тисяч років тому | Віталій Отрощенко

горобець 600

"Ще у XII столітті журавлів тримали як домашніх птахів", – палеорнітолог Леонід Горобець

скіфи

Скіфи очима Геродота. Міфи і реальність