Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
У Приазовському степу особливої слави зажив скіфський курган, який одержав назву Бердянський і знаходився поблизу с. Нововасилівка, що поряд із м. Бердянськ. Його дослідження під керівництвом Миколи Чередниченка проводив Приморський загін Запорізької археологічної експедиції Інституту археології АН УРСР у 1977-1978 роках (дивіться наш допис від 17 червня).
Другий головний убір також мав конусоподібну форму. Його було прикрашено золотими пластинками-трикутниками з опуклинами, відтиснутими на поверхні, а також пластинками із зображенням хижака із родини котячих (лева?). Ці пластинки були зафіксовані на площині, яка нагадувала за обрисами трикутник, а під ними – залишки повсті червоного кольору.
Аплікації розміщувалися рядами, довжина яких скорочувалася знизу до верху.
Перший ряд: маленькі трикутні пластинки були прикріплені вершиною вверх і вниз – така орнаментальна схема відбиває уявлення про поєднання жіночого і чоловічого начала. Адже трикутник належить до універсальних символів, які мають дуже давні корені і значне географічне поширення. Трикутник – знак чоловічого (вершиною вверх) і жіночого (вершиною вниз) начал, а також відображає безкінечність: життя, смерть, нове життя.
Семантику убору підкреслює образ лева, відтворений на маленьких пластинах. Тварину показано в профільному ракурсі. Вона лежить, припавши на передні лапи, задні підтягнуті майже впритул до них, що створює враження напруги, внутрішньої динаміки. Відтворено пазурі на лапах, ребра на боці, довгий хвіст з відігнутим кінчиком утворює S-подібний елемент. Хижість тварини підкреслює широко роззявлена паща та вишкірені зуби. Художньому мисленню скіфів було притаманне узагальнене трактуванні образів тварин поряд з гіперболізацією їхніх характерних рис. У даному випадку акцентовано дику сутність хижака. За уявленнями скіфів усі хижаки з родини котячих є символами божеств плодючості. Крім того, на них покладали функцію захисту від злих сил.
До нижнього краю шапочки прикріплені підвіски у вигляді стилізованих бутонів на плетених ланцюжках. Відмітимо, що це єдиний рослинний мотив серед усіх, зафіксованих на площині «схованки». Можливо, усі магічні значення образів і візерунків звернені до богині Аргімпаси – богині любові, покровительки скіфів царських.
Конусоподібні убори, як доведено дослідженнями, є шлюбними. Це підкреслюють і декоративне оформлення, і червоний колір повстяної основи (кров, сонце).
Убори, які поклали у схованці в похованні чоловіка, були «замісними жертвами», тобто, жінки, залишились живими, а замість них поклали їхні шлюбні убори. Більш пишний з них, про який йшлося у попередньому дописі, вірогідно належав старшій дружині, а той, що ми розглядаємо зараз, – молодшій. Звичайно, це припущення, але воно має підстави, оскільки відомо, що представники аристократичних, а надто, царського родів могли мати кілька дружин. Їхні подарунки – це символ вірності, побажання милості богині Аргімпаси, покровительки звитяжних воїнів, героїв.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
Слава Героям! Слава Україні!
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc
