Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Скіфи… Вже не раз ми писали про пам’ятки, які залишили 2,5 тисячі років тому мешканці українських степів і лісостепів. Кочовики і землероби створили державу, яка простягалась від Дунаю до Дону. Скіфи були безжальними до ворогів, які посягали на їхні землі. А зі своїми сусідами греками, які оселились на узбережжі Чорного моря після переселення з Малої Азії, мали тісні стосунки.
Про звичаї, природу, релігію, господарство населення Скіфії написав грецький історик Геродот, який у V ст. до н.е. побував у Ольвії – місті, яке греки заснували на Бузькому лимані (с. Парутине, Миколаївської обл.). Розповіді «батька історії» Геродота, а також артефакти, знайдені при дослідженні археологічних пам’яток, відкривають світ буття населення Скіфії. Особливо цікавими є прикраси жіночого вбрання.
Поглянемо на сережки з костюмного комплексу жінки, могилу якої дослідили в кургані № 10 поблизу села Велика Знам’янка Запорізької області.
Основна їх деталь – підвіска. Її виготовлено з двох пластин, на яких відтворено однакову сюжетну композицію, відтиснуту за матрицею у високому рельєфі. Пластини спаяні між собою, між ними вставлена і наглухо закріплена висока дротяна дужка. В оформленні підвіски художник зробив акцент на образі богині, яку скіфи уявляли молодою жінкою. Вона сидить на троні, поклавши руки на коліна, у її правиці – посудина з округлим корпусом і широким вінцем. Художник майстерно зобразив жінку. Овал її обличчя з двох боків облямований стрічками, які спускаються від головного убору. Очі жінки напівзакриті, на вустах грає ніжна посмішка. Скіф’янка одягнена у сукню – глухе, накладне вбрання з довгими рукавами, – у якої виразно позначені комір трикутної форми та прикраси рукавів (поздовжні смуги від плеча до зап’ястя). Рельєфними лініями підкреслені складки одягу, з-під якого виглядають носки черевиків.
Праворуч і ліворуч від жінки бачимо зображення сфінксів, образи яких подані детально. Людська голова гордо поставлена на довгій шиї. Обличчя – з правильними рисами. Зачіска – у вигляді валика, вкритого тонкими рельєфними лініями (пасма волосся). Опуклий бюст підкреслено напаяним кільцем, до якого підвішено привіску. Крила сфінксів розправлені і підняті до головного убору богині. Лапи істот опираються на підлокітники у формі баранячих голів. До них також припаяно кільця і прикріплено підвіски.
Богиня на троні є узагальненим образом божества плодючості. Її оточення (сфінкси, барани) сприймали як символи богині, а отже, і культу плодючості. За своїми іконографічними ознаками зображення богині на троні зі сфінксами обабіч нагадує образ Кібели. Її називають матір’ю богів, а культ її походить із країн Малої Азії. В Ольвії ще з часів архаїки Кібелу вшановували разом з іншими божествами плодючості. Про це свідчать пам’ятки із зображенням богині. Саме вони стали взірцем для скіфського майстра, що відтворив образ, в якому втілені риси шанованої у скіфів богині.
Але погляньмо ще раз на сережку. Образ жінки викликає в пам’яті слова археолога і поета Бориса Мозолевського про те, що в ній немає «нічого зовсім неземного». Можливо, в уявлені скіфів різні жіночі божества мали риси захисниць, що бережуть і окремих людей, і увесь рід, і життя. Це і Табіті – цариця усіх скіфів, уособлення родинного вогнища, і Аргімпаса – богиня любові і покровителька скіфів царських.
Збережена пам’ять про минуле – то підмурок перемоги України в наші дні. У пам’яті – наша сила, наша правда!
Допомогти захисникам України – https://bit.ly/3qbDpnc